Варковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Варковичі
Zamek w Warkowiczach od strony frontu.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський
Рада/громада Варковицька сільська рада
Код КОАТУУ 5621680801
Основні дані
Населення 1761
Площа 4,536 км²
Густота населення 388,23 осіб/км²
Поштовий індекс 35612
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°28′31″ пн. ш. 25°56′43″ сх. д. / 50.47528° пн. ш. 25.94528° сх. д. / 50.47528; 25.94528Координати: 50°28′31″ пн. ш. 25°56′43″ сх. д. / 50.47528° пн. ш. 25.94528° сх. д. / 50.47528; 25.94528
Середня висота
над рівнем моря
218 м
Місцева влада
Адреса ради 35612, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Варковичі , тел. 73-1-60
Карта
Варковичі. Карта розташування: Україна
Варковичі
Варковичі
Варковичі. Карта розташування: Рівненська область
Варковичі
Варковичі

Ва́рковичі (пол. Warkowicze) — село в Україні, в Дубенському районі Рівненської області. Належить до Варковицької сільської ради. Населення становить 1761 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Колишній костел монастиря бернардинів (мур.), с.Варковичі, 1.jpg
Пам’ятник воїнам-односельчанам і жертвам УБН, с. Варковичі,.jpg
Пам’ятний знак на честь воїнів УПА, с. Варковичі,.jpg
Стела на честь Першотравневої демонстрації 1935 р., с. Варковичі,.jpg

Згідно з ревізією Луцького замку 1545 року село належало Федору Мишці з Варкович, який був зобов'язаний утримувати дві городині в луцькому замку, а «сам від себе» ще одну. Згадується також у 1565 році в скарзі Мишки на самоуправство урядовців князя Острозького і в 1563 році в скарзі зем'янки Марини Лабунської.

Згідно з поборовим реєстром Луцького повіту Михайло Мишка Варковицький, староста міський, від своїх маєтків Борович і Варкович вносить з 74 служебників, 27 підслужків, 23 город., 7 ремісників, 1 рибалки, 2 корчм, 4 млинських коліс і 1 колеса сільського. В 1583 році село було власністю Ледуховських, а пізніше Млодзецьких, від котрих по 1831 році перейшло до «скарбу». В 1725 році село належало ще до того ж Михайла Мишки. У 18 столітті був там відділ банку Антонія «Прота» Потоцького. Велика власність після повстання 1831 року 3000 десятин перейшла до Сабурових.

Згідно з переписом 1911 року в маєтку Варковичі було: 2053 жителів, волосне управління, міщанська управа, пошта і телеграф, однокласова школа, шпиталь, аптека, ґуральня (річна продукція — 15625 відер спирту), горілчана крамниця, 12 крамниць, газо-моторовий млин і щомісячні ярмарки.

Персоналії[ред.ред. код]

У селі народився український природознавець, письменник, поляк за походженням Анджейовський Антон Лукіянович.

Учасники Другої світової війни[ред.ред. код]

  • Джус Степан Микитович народився 7 березня 1920 року в с. Варковичі. У 1942 році призваний на фронт. Був у складі І Білоруського фронту 5-ї ударної армії. Після війни 37 років працював на посаді вчителя-класовода у Варковицькій середній школі. За бойові заслуги був нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Варшави», «За взяття Берліна», «За Перемогу над Німеччиною», « Ветеран праці», орденом Червоної Зірки. За працю нагороджений похвальною грамотою МОУРСР та значком «Відмінник народної освіти», медаллю «Ветеран праці».
  • Денисенко Трохим Йосипович народився у 1924 році в с. Денисівка, Полтавської області. До початку війни жив в м. Донецьк, звідти пішов на фронт. Перший бій прийняв на Дніпрі. Визволяв міста Каховку, Сарни, Глінськ, Ковель, Калінінград. Воював на території Польщі, Німеччини. Закінчив війну в Берліні. За бойові заслуги був нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями за визволення Калінграда, Варшави, Берліна. В 1948 році був направлений на роботу в Рівненську область с. Варковичі.
  • Лущан Петро Якович народився у 1918 році в с. Гцепінівка Запорізької області. Школу закінчив у 1937 році. Цього ж року поступив у Мелітопільський інститут сільського господарства. Закінчивши його вступає в Ашхабадський інститут ім. Калініна, який закінчив у 1942 році і відразу пішов на війну. Служив у 8-й гвардійській повітрянодесантній стрілецькій дивізії. Визволяв Бєлгород, Харків, Кіровоград, Кишинів, Сахачев, Скерневище і Лович. У 1945 році дивізія розгромила німецькі війська, які були в Варшаві, а 17 січня цього ж року одержав нагороду за визволення міста. Крім цього він визволяв ще 17 міст. За бойові заслуги був нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Берліна».
  • Мельничук Володимир Петрович народився 5 січня 1922 року в с. Варковичі. В 1935 році закінчив 6 класів у рідному селі. 7 березня 1944 року пішов на війну. Служив у протитанковій артилерії. Під час бою, 13 жовтня 1944 року, за місто Новогрудек на річці Нарві був контужений. З боями пройшов Польщу і Cхідну Прусію. Найбільше залишився в пам'яті бій у Прусії з німецькими танками 23 лютого 1945 року. Брав участь у боях за Прусію, фортецю Кенігсберг. За бойові заслуги був нагороджений медалями «За взяття Кенігсберга», «За відвагу», «За Перемогу над Німеччиною». Після війни працював завторгом в Варковичах.
  • Ботенко Олександр Михайлович народився в с. Людавка Вінницької області. У 1940 році почалася війна у Фінляндії. У 21 рік пішов на захист братської країни. Так почалася його військова дорога. Після визволення Фінляндії став на захист Батьківщини. За бойові заслуги був нагороджений медалями «За взяття Кенігсберга», «За відвагу», «За взяття Вітебська», орден Червоної Зірки. Армія, в якій служив Олександр Михайлович перша входила в місто Кенігсберг і визволяла його.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]