Василик Лев Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Дмитрович Василик
Народився 14 квітня 1921(1921-04-14)
с. Угринь, нині Чортківського району Тернопільської області
Помер 13 червня 2002(2002-06-13) (81 рік)
м. Івано-Франківськ
Громадянство Польща ПольщаFlag of Ukraine.svg Українська держава (1941) УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність фармацевт
Alma mater Львівський медичний інститут
Партія Організація українських націоналістів

Лев Дмитрович Василик (14 квітня 1921, с. Угринь, нині Чортківського району Тернопільської області — 13 червня 2002, м. Івано-Франківськ) — український лікар, громадський діяч. Член ОУН (1937), учасник проголошення 30 червня 1941 у Львові Акту відновлення Української держави[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Лев Василик народився у родині Дмитра Василика (1887[2]- після 1940)[1], угринського священика з 1922 до 1940 року, автора опису парафії 1926 року[3], голови читальні при угринському товаристві «Просвіта»[4]. Випускник Станиславівської гімназії[5].

З 1937 року — член ОУН. У 1941 році поступив на відділення фармакології Львівського медичного інституту (закінчив у 1943 році). Навчаючись в інституті, підтримував контакти із крайовою провідницею Українського Червоного Хреста (УЧХ) Катериною Зарицькою (псевдо «Монета») й Юлією Ганущак (псевдо «Галичанка»), провідницею жіночої сітки і референтури УЧХ Станіславівського обласного проводу ОУН[6]. Брав участь в організації медичної служби УПА, відповідав за забезпечення медикаментами Буковини, Закарпаття та Станіславщини[7]. Крім того, маючи підтримку ректора університету, за завданням Проводу ОУН лікував поранених і хворих у підпільних шпиталях, займався постачанням ліків до відділів самооборони. Брав участь у боях на Станіславщині (нині Івано-Франківська область), зокрема у селах Завій і Грабівка.

Восени 1944 року Лева Василика заарештував відділ СМЕРШ, Станіславським військовим трибуналом він був засуджений до смертної кари. Вирок було замінено на п'ятнадцять років у «Степлагу».

Звільнений 1956 року. Працював фармацевтом, завідувачем аптеки в Івано-Франківську. У 1990-х став ініціатором відродження гімназії в цьому місті, староста її опікунської ради.

Член Братства ОУН і УПА Карпатського краю, голова Івано-Франківської асоціації колишніх гімназистів[8]. Співорганізатор світових з'їздів гімназистів Станіславщини (1992, 2002).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]