Василь Капішовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Капішовський
чеськ. Vasil Kapišovský
Народився 7 липня 1914(1914-07-07)
Хмельова, Округ Бардіїв
Помер 11 квітня 2002(2002-04-11) (87 років)
Кошиці, Словаччина
Країна  Чехословаччина
Діяльність політик, викладач університету
Галузь політика[1] і економіка[1]
Знання мов словацька[1] і українська[1]
Посада депутат Федеральних зборів Чехословаччиниd
Партія Українська Народна Рада Пряшівщини і Комуністична партія Чехословаччини

Василь Капішовський (7 липня 1914, Хмельова — 11 квітня 2002, Кошиці[2][3]) — педагог, чехословацький політик від Комуністичної партії Словаччини українського (русинського) походження, після Лютневого заколоту у Чехословаччині депутат Національних зборів Чехословаччини, член Словацької національної ради в 1960-х роках і член Палати націй і Палати народу Федеральних зборів на початку періоду нормалізації.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початкову освіту Василь здобув у рідному селі, нижчу середню — у Руській горожанській середній школі у Пряшеві. 1933 року він закінчив Греко-католицьку руську учительську семінарію у Пряшеві. У 1933–36 рр.учителював у школах Пряшівщини і Закарпатської України. Протягом 1936–38 рр. перебував на військовій службі у чехословацькій армії.

Після окупації Карпатської України угорською армією у березні 1939 р. таємно емігрував до СРСР. Закінчив спеціальну військову розвідшколу. Повернувся до Словаччини, служив офіцером у словацькій армії, збирав і передавав радянському командуванню таємну інформацію. 1941 р. був викритий ґестапо і засуджений до п'ятнадцяти років ув'язнення військовим трибуналом Словаччини. 1945 р. був звільнений[4].

Після 1945 року входив до Української Народної Ради Пряшівщини. Після 1948 року вступив до комуністичної партії. Брав участь у кампанії переходу словацьких українців (русинів) з греко-католицької церкви до православ'я (входив до церковної комісії по Михайлівецькому повіту).[5] За результатами парламентських виборів 1946 року був обраний до Словацької національної ради.[6]

На виборах до Національних зборів у 1948 році він був обраний до Національних зборів від Комуністичної партії у виборчому окрузі Кошиці. Він перебував на посаді до кінця свого терміну, тобто до виборів 1954 року.[7] У 1945 і 1950 роках він значиться членом ЦК Комуністичної партії Словаччини.[8] 1952 року закінчив Вищу партійну школу у Братиславі. Зробив значний внесок в економічний і культурно-освітній розвиток українців Словаччини. У 1953 р. він став тимчасовою жертвою кампанії проти буржуазного націоналізму, що значно загальмувало його політичну кар'єру — його зняли з посади.[9]

З 1954 р. він викладав політичну економію у навчальних закладах Пряшева та Кошиці. У 1963–66 рр. він працював проректором, 1974–76 рр. — продеканом юридичного факультету Університету ім. П. Шафарика (Кошиці). Саме тут 1961 р. він здобув вчене звання доцента, а 1964 — науковий ступінь кандидата юридичних наук[4]. Під його керівництвом 1964–68 рр. Культурний союз українських трудящих Чехословаччини досягнув значних успіхів[10].

Пізніше він повернувся до вищих законодавчих зборів. На виборах 1964 року він став членом Словацької національної ради.[11] 1968 р. закінчив Вищу школу політичних наук у Празі. У березні 1968 р. був призначений до складу комісії Словацької національної ради, яка мала підготувати проєкт декларації про державно-правовий устрій Чехословаччини.[12] Після федералізації Чехословаччини в січні 1969 року він також засідав у Палаті націй Федеральних зборів. До федерального парламенту його висунула Словацька національна рада.[13]

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Економічно-суспільний та культурний розвиток українського населення в Чехословацькій республіці та його перспективи. Пряшів, 1960.
  • K životnej úrovni obyvateľstva východného Slovenska // Nové obzory. Košice, 1965. Č. 7.
  • Економічні проблеми розвитку української культури в ЧССР // Жовтень і укр. культура: Зб. Пряшів, 1968.
  • За вищий рівень української школи. Пряшів, 1968.
  • 30 років економічного розвитку рідного краю // Наук. зб. Музею укр. культури в Свиднику. Вип. 7. Пряшів, 1977.
  • Минуле і сучасне Східної Словаччини // Дукля. 1981. № 2.
  • Rast životnej úrovne obyvateľstva v Humenskom okrese // Príspevky k dejinám KSČ v Humenskom okrese. Košice, 1981.
  • Східна Словаччина вчора й сьогодні. Пряшів, 1982.
  • Мрії і дійсність. Пряшів, 1988.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Іванчов Ф. Крізь муки. До 75-річчя В. Капішовського // Дружно вперед. Пряшів, 1989. № 7.
  • Мушинка М. Василь Капішовський і його місце в історії українців Словаччини // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». 2015. Випуск 23. — С. 56-71.
  • Мушинка М. Відійшов визначний педагог, науковець і громадсько-політичний діяч [Некролог] // Нове життя. 2002. № 2.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Vasil Kapišovský (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
  3. ↑ Barnovský, Michal : Kapišovský Vasiľ, komunistický funkcionár, verejný činiteľ a pedagóg (slovensky) . databazy.dejiny.sk.
  4. ↑ а б Мушинка, М. І. (2012). Капішовський Василь (Ukrainian) . Т. 12. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  5. ↑ Zo života Gréckokatolíckej cirkvi na Slovensku - história a súčastnosť (slovensky) . grkat.zaluzice.sk. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 1 серпня 2023.
  6. ↑ 1. schůze (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
  7. ↑ jmenný rejstřík (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
  8. ↑ Vyhľadávanie (slovensky) . upn.gov.sk.
  9. ↑ Karne, Jiří: ANTIKOMUNISTA VASIL BIĽAK (česky) . e-knihy.komunisti.sk. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 1 серпня 2023.
  10. ↑ Мушинка, М. І. (2016). Культурний союз українських трудящих (Ukrainian) . Т. 16. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  11. ↑ 1. schůze (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
  12. ↑ Rychlík, Jan: Češi a Slováci ve 20. století (česky) . Vyšehrad. с. 474. ISBN 978-80-7429-133-3.
  13. ↑ jmenný rejstřík (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

FAST: 1469994 · GKG: /g/1233853g · LCCN: n85371901 · NKC: js2014825001 · SNK: 158659 · VIAF: 77779190 · WorldCat: lccn-n85371901
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_Капішовський&oldid=40625632