Вацлав Нойман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вацлав Нойман
Václav Neumann,Česká filharmonie 1982 Kobe,Hyogo,Japan ヴァーツラフ・ノイマン指揮チェコ・フィルハーモニー管弦楽団Img749.jpg
Прізвисько Vašek[1]
Народився 29 вересня 1920(1920-09-29)[2][3][…]
Прага, Чехословаччина[2][5][6]
Помер 2 вересня 1995(1995-09-02)[2][4][…] (74 роки)
Відень, Австрія[2]
Країна Flag of the Czech Republic.svg Чехія
Діяльність диригент, музикознавець, історик, філософ
Alma mater Празька консерваторія
Знання мов чеська
Заклад Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Роки активності з 1945
Жанр класична музика
Посада музичний режисерd
Нагороди
IMDb nm1269634
Wiener Flötenuhr 1982

Вацлав Нойман (29 вересня 1920 року — 2 вересня 1995 року) — чеський диригент, скрипаль та віоліст.

Біографія[ред. | ред. код]

Нойман народився у Празі, де навчався у Празькій консерваторії у Йозефа Міцки (скрипка) та Павла Дедечека та Метода Долежіль (диригування). Він був співзасновником квартету «Сметана», граючи на 1-й скрипці, а потім на альті, перед диригуванням у Карлових Варах та Брно.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

У 1956 році він почав диригувати в Коміше Опері в Берліні, залишивши в 1964 році диригента оркестру Лейпцизького Гевандхауза. Він пробув там до 1968 року, коли став головним диригентом Чеської філармонії, займаючи цю посаду до 1990 року. Нойман викладав диригування в Празькій музичній академії, де серед його учнів були Олівер фон Донаньї та Вітезслав Подразіл.

Нойман особливо відзначився як автор чеської музики, який зробив перший студійний запис опери Леоша Яначека «Екскурсії пана Браучека» в 1962 році. Ноймана можна побачити під керівництвом Чеської філармонії на записі концерту для віолончелі Дворжака з Джуліаном Ллойдом Веббером . Це продемонстровано у фільмі « Дворак — закоханий» 1988 року режисера Тоні Палмера. Нойман був відомий в Чехії і в усьому світі як пропагандист і популяризатор чеської музики, в тому числі опер Леоша Яначека. Серед найбільш значних його записів - всі симфонії Густава Малера, Антоніна Дворжака, Богуслава Мартіну, твори Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса, Бедржиха Сметани, Антона Брукнера, Йозефа Сука, Юліуса Фучика. Активно пропагував творчість Мілослава Кабелача.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://www.abscr.cz/jmenne-evidence/vyhledavani-evidencni-zaznamy/vnitro/
  2. а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119086778 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б SNAC — 2010.
  5. Czech National Authority Database
  6. The Fine Art Archive — 2003.
  7. Munzinger-Archiv — 1913.