Великі Очі
Село
.jpg)
Координати 50°01′00″ пн. ш. 23°09′00″ сх. д. / 50.01667000002777285772° пн. ш. 23.15000000002777724716906960° сх. д.Координати: 50°01′00″ пн. ш. 23°09′00″ сх. д. / 50.01667000002777285772° пн. ш. 23.15000000002777724716906960° сх. д.
|
Великі Очі (пол. Wielkie Oczy) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Великі Очі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 968 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
Село відоме з XIV ст.
У 1671 р. Великі Очі від короля Міхала Корибута Вишневецького отримали міські права.
15 березня 1673 року Міхайл Вишневецький затверджує статут ремісничих цехів м. Великі Очі[2].
У 1880 р. містечко належало до Яворівського повіту, було 286 будинків і 1842 жителі у містечку та 8 будинків і 94 мешканці на землях фільварку, з них 388 греко-католиків, 589 римо-католиків, 996 юдеїв і 3 інших віровизнань.
У 1919-1939 рр. Великі Очі у складі Польщі. В 1934 р. Великі Очі втратили статус містечка, але через наявність більшості поляків село було призначене адміністративним центром новоствореної ґміни Великі Очі Яворівського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 1 880 мешканців, з них 320 українців, 1000 поляків і 560 євреїв[3].
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[4], а 17 січня 1940 року — до Краківецького району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село у складі західної частини Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[5].
У 1975-1998 роках село належало до Перемиського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
До 1932 р. місцеві українці-греко-католики належали до парафії Змієвиська, яка до 1920 р. належала до Немирівського деканату, а з 1920 р. — до Краковецького деканату Перемиської єпархії. З 1932 р. Великі Очі стали самостійною парафією.
У 1925 р. замість старої дерев'яної церкви святого Миколая Чудотворця з 1820 р. збудований новий храм, який зберегігся досі, проте знаходиться в дуже занедбаному стані.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 461 | 100 | 322 | 39 |
| Жінки | 507 | 123 | 292 | 92 |
| Разом | 968 | 223 | 614 | 131 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великі Очі
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (PDF) (укр) . Київ: Наукова думка. с. 63. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 31.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачівв. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 лютого 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Див. також[ред. | ред. код]
- Wielkie Oczy z Futoramy, Horyszną i Mielnikami // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 345. (пол.)
- Autorska strona monograficzna Krzysztofa Dawida Majusa [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Fotografie Pawła Rydzewskiego
- Шляхами спадщини Яна III Собєського [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Шлях дерев'яної архітектури (Підкарпатське воєводство) — Маршрут 6 «Любачівський»
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |