Кобильниця Волоська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Кобильниця Волоська
пол. Kobylnica Wołoska
Kobylnica Woloska cerkiew.jpg
Церква св. Димитрія

Координати 50°01′07″ пн. ш. 23°03′31″ сх. д. / 50.01861° пн. ш. 23.05861° сх. д. / 50.01861; 23.05861Координати: 50°01′07″ пн. ш. 23°03′31″ сх. д. / 50.01861° пн. ш. 23.05861° сх. д. / 50.01861; 23.05861

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське
Повіт Любачівський
Гміна Великі ОчіГміна Великі Очі|Великі Очі
Перша згадка 1557
Населення 380 осіб (2013)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-627
Автомобільний код RLU
SIMC 0613085
Кобильниця Волоська. Карта розташування: Польща
Кобильниця Волоська
Кобильниця Волоська
Кобильниця Волоська (Польща)
Кобильниця Волоська у Вікісховищі?

Кобильниця Волоська (пол. Kobylnica Wołoska) — село на Закерзонні (тепер — ґміна Великі Очі, Любачівський повіт у Підкарпатському воєводстві, Польща).

Назва[ред.ред. код]

В ході кампанії перейменування українських назв у 1977-1981 рр. село називалося Копитув Ґурни (пол. Kopytów Górny).

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про село походить від 3 вересня 1557 року, коли король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичу Миколаєві Тарло зі Щекаркова заснувати місто на землях сіл Кобильниця Руська і Кобильниця Волоська за заслуги «в боях проти Москви, татар і волохів на боці гетьмана Яна Тарновського».

Люстрація 1570 року документує в селі 39 поселенців.

У 1880 р. село належало до Цішанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії. До складу села входять присілки Гереги, Гамарня, Грицькове, Камінь, Лози, Мельники, Підлізи, Романки, Щаблі та дві корчми: Границя і Видра. В селі був 1095 жителів, на землях фільварку — 39 мешканців, з них більшість була греко-католиками (крім 50 римо-католиків). Була дерев’яна церква, зведена в 1666 р. Місцева греко-католицька парафія належала до Любачівського деканату Перемишльської єпархії.[1]

У 1939 році в селі проживало 1840 мешканців, з них 1750 українців-грекокатоликів, 25 українців-римокатоликів, 15 поляків, 20 євреїв і 30 німців[2]. Село входило до ґміни Великі Очі Яворівського повіту Львівського воєводства. Греко-католицька парафія належала до Краковецького деканату Перемишльської єпархії.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[3], а 17 січня 1940 року — до Краківецького району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. з метою етноциду депортовано на понімецькі землі[4].

Церква[ред.ред. код]

У селі є мурована церква св. Димитрія, збудована в 1924 р. Після виселення українців церкву було перетворено на костел, з 1985 р. використовується також для греко-католицьких відправ.

Примітки[ред.ред. код]