Веретільниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веретільниця
Веретінниця ламка (Anguis fragilis)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Scleroglossa
Родина: Веретільницеві (Anguidae)
Підродина: Веретільницеві (Anguinae)
Рід: Веретільниця (Anguis)
Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Anguis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anguis
EOL logo.svg EOL: 58073
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 102177
Fossilworks: 37993

Вереті́льниця[1][2][3][4], також вереті́нниця[5][6][7] або гладу́н[2][8] (Anguis) — рід безногих ящірок.

Веретільниці повністю втратили свої кінцівки та часто сприймаються за змій. За розмірами досягають 40—50 см, самки дещо більші за самців. Хвіст становить майже половину довжини тіла, проте практично не відрізняється від тулуба. Ці ящірки рухаються досить повільно, їх легко упіймати.

Веретільниця
Веретільниця, с. Богдан (Закарпаття, Україна)
Веретільниця


Як і решта ящірок, веретільницеві скидають хвости у випадку небезпеки, збиваючи з пантелику хижаків, після чого хвіст відростає, проте не досягаючи оригінальної довжини. Ці ящірки відрізняються від змій кількома особливостями: своїми повіками й маленькими отворами вух (тих і тих не мають змії), а також язиками, що теж є роздвоєними, але не такими довгими, як язики змій.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Годлевська, О.; Парнікоза, І.; Різун, В.; Фесенко, Г.; Куцоконь, Ю.; Загороднюк, І.; Шевченко, М.; Іноземцева, Д. (2010). У Годлевська, О.; Фесенко, Г.. Фауна України: охоронні категорії (довідник). Київ. с. 38. ISBN 978-966-7830-13-5 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  2. а б Загороднюк, І. В., ред. (1999). Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції. Каталог флори і фауни Бернської конвенції. Випуск III. Київ. с. 84. ISBN 966–02–1379–4. Процитовано 30 травня 2020. 
  3. ВЕРЕТІ́ЛЬНИЦЯ // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010–2014.
  4. ВЕРЕТІ́ЛЬНИЦЯ // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Інститут зоології ім. Шмальгаузена. www.izan.kiev.ua. Процитовано 2018-05-10. 
  6. Таращук, В. І. (1959). У Білановський, І. Д.; Воїнственський, М. А.; Касьяненко, В. Г.; Маркевич, О. П.; Підоплічко, І. Г.. Фауна України. Том 7. Земноводні та плазуни. Київ: Видавництво Академії наук Української СРСР. с. 168. 
  7. ВЕРЕТІ́ННИЦЯ // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010–2014.
  8. Див. також: Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові

Джерела[ред. | ред. код]