Парнікоза Іван Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Юрійович Парнікоза
Народився 23 червня 1981(1981-06-23) (39 років)
Київ
Країна Україна Україна
Діяльність біолог
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Біологія
Заклад Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Посада Старший науковий співробітник
Ступінь Кандидат біологічних наук
Відомий завдяки: Циклу науково-популярних статей про флору і фауни міста Києва
Нагороди Премія Президента України для молодих вчених
Систематик живої природи
Band 1x200px.png
Автор найменування низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Parnikoza».

Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Parnikoza».

Іван Юрійович Парнікоза (* 23 червня 1981, Київ) — український біолог, природоохоронець та громадський діяч.

Доктор біологічних наук, співробітник відділу генетики клітинних популяцій Інституту молекулярної біології і генетики.[1] Завідувач відділом біології і екології Національного анатрктичного центру МОН України. Учасник українських антарктичних експедицій[2]. Заступник директора з охорони біорізноманіття та створення природно-заповідного фонду Київського еколого-культурного центру.[3]

Асоційований член українського наукового клубу. У сферу його наукових інтересів входять: генетика, ботаніка, фізіологія та екологія.[4]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Перша наукова робота була присвячена схованкам ссавців — норам, дуплам, гніздам та іншим типам укриттів, які використовують звірі. Після закінчення середньої школи Іван навчається на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчує у 2004 році.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Першою значною науковою працею стала робота І. Ю. Парнікоза, Д. М. Іноземцева Сучасний стан ценопопуляцій рідкісних рослин регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» (м. Київ) // Укр. ботан. журн. Т. 62, № 5, 2005., С. 649—655, яка започаткувала низку наукових досліджень з моніторингу рідкісних рослин міста Києва, яка продовжується до цього часу. Наразі І.Парнікоза є вченим в галузі популяційної біології рідкісних рослин флори України та займається вивченням вужачкових папоротей. Автор низки публікацій в цій галузі. В 2017 р. показав новий для флори України вид вужачкових папоротей — гронянку просту (Botrychium simplex)[5].

В рамках навчання в аспірантурі займався проблемами росту рослин в умовах культури. У 2009 році Іван Парнікоза успішно захистив дисертацію на тему: «Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro» та отримав науковий ступінь кандидат біологічних наук. Науковим керівником Івана був Віктор Анатолійович Кунах.[6] Дана робота завершила цикл робіт з вивчення механізмів взаємодії диференціації та де-диференціації в умовах культури тканин In vitro.

З 2005 р. Іван Парнікоза займається вивченням антарктичної рослинності. Автор низки наукових праць в цій галузі. Учасник сезонних загонів 18-ї (2014 р.), 20-ї (2016 р.), 21-ї (2017 р.), 22-ї (2018 р.) та 24-ї (2019 р.) Українських антарктичних експедицій. Автор гіпотези про доплейстоценове походження судинних рослин Антарктики[7]. В 2017 р. показав існування чотирьох нових видів тихоходок для Морської Антарктики в рослинному матеріалі з гнізд домініканських мартинів. Три тихоходки буди названі на честь українського географа Степана Рудницького (Diphascon rudnickii sp. nov.) — автора однієї з перших праць про Антарктиду українською мовою, польського кінорежисера — популяризатора Антарктики Володимира Пухальського (Diphascon puchalskii sp. nov.) та на честь піонера заповідної справи в Європі, автора концепції заповідання Антарктики — Гуго Конвенца (Hypsibius conwentzii sp. nov.)[8]. Разом з турецькими вченими Halıcı M. G. та Güllü M. описав новий вид ліхенофільного гриба для о. Галіндез (Морська Антарктика) — Sagediopsis bayozturkii sp. nov.[9]

У 2013 році став лауреатом премії Президента України для молодих вчених за роботу 2012 року «Біорізноманіття та адаптаційні механізми рослин і тварин до екстремальних умов довкілля».[10][11]

У цьому ж році став стипендіатом програми Фулбрайта з дослідженням «Наземна рослинність як ключ до розуміння історії Антарктиди» під патронатом Лігайського університету[en], за яким працював у США. Зокрема вивчав біологію європейської орхідеї коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine (L.) Crantz) в умовах Пенсильванії. Взяв участь в американсько-українській експедиції на Аляску.[12]

В 2019 р. захистив докторську дисертацію на тему "Екологічні механізми адаптації щучника антарктичного (Deschampsia antarctica É. Desv.) за зміни кліматичних умов Антарктики" зі спеціальності 03.00.16 екологія. Науковий консультант член.-кор. НАН України, д.б.н., проф. Кунах В.А.

Іван Парнікоза є одним із авторів наукового сайту «Мислене древо», де він опублікував дві монографії, присвячені дніпровській заплаві та Лисій горі у Києві.[13]

Парнікоза і. Ю. є автором 297-ми наукових та численних науково-популярних публікацій. Профіль на Google Scholar.

Громадська робота[ред. | ред. код]

Іван Юрійович активно займається природоохоронною діяльністю, є учнем заслуженого природоохоронця України — Володимира Борейка. З 2004 р. він є координатором створення об'єктів природно-заповідного фонду та охорони біорізноманіття Київського еколого-культурного центру та одним з діячів дружин охорони природи. Завдяки його роботі створено більше 30-ти об'єктів природно-заповідного фонду України (такі як пам'ятки природи «Замкова гора», «Дніпровські схили» у Києві, численні дерева пам'ятки-природи та ін.). Іван Парнікоза належить до школи прихильників ідеї абсолютної заповідності та є одним з розробників підходів до застосування концепції пасивної охорони (заповідності) в Україні. Учасник міжнародних українсько-польських заповідних шкіл.

Зокрема, коментуючи сучасний екологічний стан в Україні, він зазначив:[14]

« В умовах ринкових відносин та існування рудиментарних державних природоохоронних органів, що дісталися нам у спадок від радянської системи, сподіватися на ефективний екологічний контроль та збереження природного середовища з боку держави не доводиться. Змінити ситуацію може лише громадський рух, який спирається на постульовані вченими цілі. «

У 2015 році Іван опублікував природоохоронну статтю «Випробування кримської природи. Заповідники півострова у полоні РФ» у часописі Український тиждень.[15]

З 2010 р. І. Парнікоза займається також вивченням та популяризацією історико-культурної спадщини українців за межами України: в Польщі, Німеччині, Аргентині. З цієї теми підготовлено низку електронних путівників, доступних на сайті «Хайвей».

Доступні в мережі праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Парнікоза Іван Юрійович на сайті НАН України
  2. Вадим Фельдман. Нам Галиндез обязательно приснится… Газета «2000», 26 Апреля 2016(рос.)
  3. 6 березня відбулась прес-конференція в рамках щорічної всеукраїнської операції «Первоцвіт». Київський міський Будинок природи, 9 березня 2017
  4. Парнікоза Іван Архівовано 11 лютий 2017 у Wayback Machine. // Український науковий клуб
  5. Parnikoza, Ivan Yu.; Celka, Zbigniew (2016-09-01). Botrychium simplex E. Hitchc. (Ophioglossaceae) – a new species for the native flora of Ukraine. Biodiversity Research and Conservation (en) 43 (1). ISSN 1897-2810. doi:10.1515/biorc-2016-0015. Процитовано 2017-07-31. 
  6. Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro // Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
  7. Parnikoza I., Maidanuk D. N Kozeretska I. A. Are Deschampsia antarctica Desv. and Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl. migratory relicts? (англійська). 
  8. Łukasz Kaczmarek, Ivan Parnikoza,• Magdalena Gawlak,• Jan Esefeld,•Hans-Ulrich Peter, Iryna Kozeretska,• Milena Roszkowska. Tardigrades from Larus dominicanus Lichtenstein, 1823 nests on the Argentine Islands (maritime Antarctic). https://link.springer.com (англійська). springer. Процитовано 29.09.2017. 
  9. Sagediopsis bayozturkii sp. nov. on the lichen Acarospora macrocyclos from Antarctica with a key to the known species of the genus (Ascomycota, Adelococcaceae). https://www.cambridge.org/core/journals/polar-record/ (англійська). cambridge.org. Процитовано 29.09.2017. 
  10. For Young Scientists
  11. Наука, спрямована в майбутнє. (огляд робіт молодих вчених 2012 р.) | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 24 січень 2017. Процитовано 20 лютий 2017. 
  12. Ivan Parnikoza | Fulbright Scholar Program (англ.)
  13. Києвознавство — читальний зал Мисленого древа
  14. Основні можливості науковців у практичній природоохороні // Сайт Українського Теріологічного Товариства НАН України (Теріологічна школа)
  15. Випробування кримської природи. Заповідники півострова у полоні РФ — Подорожі — Український тиждень, Тиждень.ua