Вермікуліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вермікуліт
VermiculiteUSGOV.jpg

Вермікуліт (рос. вермикулит, англ. vermiculite, нім. Vermiculit m) – мінерал класу силікатів, групи триоктаедричних гідрослюд.

Загальний опис[ред.ред. код]

Групова назва водних алюмосилікатів магнію і заліза шаруватої будови з розбухаючою решіткою з загальною формулою – (Mg, Fe2+, Fe3+)3[(OH)2(Al,Si)4· 4H2O. Хім. склад змінний (%): MgO - 14-25; FeO - 1-3; Fe2O3 3-17; Al2О3 - 10-17; SiO2 - 34-42; H2O - 8-15. Склад у родовищах Приазов'я (%): MgO – 10,12-17,88; FeO – 0,87-2,91; Fe2O3 – 9,74-17,80; Al2O3 – 11,51-16,69; SiO2 – 36,01-45,92; H2O – 7,04-12,70. Домішки: K2O (0,17-4,58), TiO2 (0,70-4,70), CaO (1,20-4,73), Na2O, MnO. Сингонія моноклінна. Спайність досконала. Густина 2,4-2,7. Твердість 1-1,5. Колір бурий, жовтувато-бурий, золотисто-жовтий, інколи з зеленуватим відтінком. Блиск перламутровий або жирний. Мають високу здатність до катіонного обміну. Знаходяться у вигляді лускуватих і пластинчастих, також тонкодисперсних агрегатів. Утворюється головним чином внаслідок перетворення біотиту й флогопіту. Різновиди В. - нікелевий і мідистий. Відомі також домішки: титан, нікель, цинк, мідь, натрій, калій. Родов. В. - в США, Росії, ПАР, Аргентині, Бразилії, Індії, Японії, Танзанії, Зах. Австралії, Канаді, Чилі, Мексиці, Малаві та ін. В Україні В. є в Приазов’ї, Побужжі, на Волині. В. використовується як легкий наповнювач бетону, для виробництва вогнестійких тепло- і звукозахистних матеріалів, в металургії для теплоізоляції, в космічній техніці, в літакобудуванні, в транспортному будівництві, у виробництві антифрикційних матеріалів, гуми, пластмас, фарб, та ін. Збагачується гравітац. і флотаційними методами.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • вермікуліт магніїстий (те саме, що вермікуліт);
  • вермікуліт мідний (відміна вермікуліту з Південної Родезії, яка містить до 7 % CuO);
  • вермікуліт нікелистий (відміна вермікуліту, яка містить 11,25 % NiO);

вермікуліт-хлорит (мінерал змішаношаруватої будови, в якому чергуються шари вермікуліту й хлориту).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання[ред.ред. код]