Виноградов Микола Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виноградов Микола Костянтинович
Виноградов Микола Костянтинович Герой Радянського Союзу.jpg
Народження 19 грудня 1914(1914-12-19)
с. Фокіно, зараз Гагаринський район, Смоленська область, РФ
Смерть 25 листопада 1991(1991-11-25) (76 років)
м. Омськ, РФ
Поховання
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1938—1946
Звання гвардії старший сержант
Командування 45-мм гарматою 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Операція «Багратіон»
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медалі

Виноградов Микола Костянтинович (19.12.1914 — 25.11.1991) — учасник Радянсько-німецької війни, командир 45-мм гармати 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старший сержант[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1914 року в с. Фокіно, зараз Гагаринський район, Смоленська область в селянській родині. Батько загинув у Першу світову війну, мати померла в 1942 року під час німецької окупації[2]. В 1929 році закінчив школу ФЗУ в м. Москва, працював в Метробуді. Переїхав в Приморський край, м. Спаськ-Дальній.

В Червоній Армії з 1938 року. Брав участь в боях на озері Хасан[3].

В діючій армії Виноградов Н. К. з грудня 1941 року[4]. З березня 1943 року на посаді командира 45-мм гармати 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Брав участь в Курській битві в районі Понирі-Ольховатка. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня. Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в наградному листі написав, що в бою біля висоти 228.7, що на північний захід від хутора Дружковський, проявив відвагу і мужність, знищив зі своєї гармати один важкий танк і один середній танки, до 2-х взводів піхоты і розбив три вогневі точки противника [5]:

М. К. Виноградов особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в наградному листі написав, що в боях на Київському напрямку Виноградов проявив виключну стійкість і мужність. 24.09.1943 року при форсуванні Дніпра зробив плот, на якому першим переправив через Дніпро свою гармату і снаряди. Незважаючи на сильний атрилерійсько-кулеметний вогонь, розвернув на відкритому місці гармату і знищив три кулеметні точки і одну гармату противника, що не давали нашим підрозділам форсувати Дніпро. 24 і 25.09.1943 року в боях на плацдармі знаходився у передових порядках батальйону, відбиваючи контратаки ворога. Знищив до 70 солдат і офіцерів противника[6].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшому сержанту Виноградову Миколі Костянтиновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[7].

В боях за звільнення Білорусі Виноградов Н. К. показав себе стійким, мужнім і сміливим артилеристом і був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. В наградному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Мирошниченко Л. Г. написав[8], що в січні 1944 року прі прориві сильно укріпленної оборони противника використовуючи пряму наводку знищив один середній танк, три бронемашини і подавив вогонь двох вогневих точок противника. Коли вибув зі строю командир взводу, Виноградов взяв командування на себе.

З 1946 року до уходу на заслужений відпочинок Н. К. Виноградов служив в органах МВС СРСР. Жив в м. Омськ.

Помер 25 листопада 1991 року. Похований на Старо-Північному кладовищі Омська[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. а б http://admin.smolensk.ru/web_dis/2005/bogor/regions/gjatsk.html Смоляне, прославившие Отечество (рос.)
  3. http://www.liveinternet.ru/users/kakula/post197567569/ 19 декабря родились… (рос.)
  4. http://www.univer.omsk.su/omsk/City/heroes/index.htm Омичи — Герои Советского Союза (рос.)
  5. http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682526, д.1836, запись 17232331, стр. 6 (рос.)
  6. http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.793756, д.9, запись 150005709, стр. 36 (рос.)
  7. http://www.podvignaroda.mil.ru/ ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  8. http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.686044, д.3380, запись 20802509, стр. 30 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
  • О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996 (рос.)