Винославський Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Миколайович Винославський
Vynoslavsky.jpg
Народився 14 січня 1920(1920-01-14)
Лука-Барська
Помер 13 жовтня 1992(1992-10-13) (72 роки)
Поховання Байкове кладовище
Alma mater Київський політехнічний інститут
Заклад Київський політехнічний інститут
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2005
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани»

Василь Миколайович Винославський (14 січня 1920, Лука-Барська — 13 жовтня 1992) — кандидат технічних наук, професор, засновник української наукової школи з електропостачання гірничих підприємств.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 14 січня 1920 року в селі Луці-Барській (нині Барського району Вінницької області). У 14 років почав працювати в автоколоні «Дорбуд» у Києві, з 1935 по 1938 рік навчався в середній школі № 73 міста Києва, після закінчення якої вступив до Київського політехнічного інституту на електротехнічний факультет за спеціальністю «Електричні мережі та системи».

Під час радянсько-німецької війни добровольцем пішов на фронт. В 19411942 роках – слухач військового факультету зв’язку Червоної Армії в Ташкенті, після закінчення якого був призначений начальником зв’язку 1368-го зенітного артилерійського полку 25-ї дивізії Центрального фронту. Влітку 1943 року брав участь у важких боях під Понирями на Курській дузі, де був тяжко поранений. Після одужання в 1944 році капітан Василь Винославський був демобілізований у зв’язку з тяжким пораненням. Повернувся у Київський політехнічний інститут студентом і закінчив його з відзнакою в 1946 році.

У 19471950 роках навчався в аспірантурі кафедри електричних мереж і систем цього ж інституту. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію, з 1954 року — доцент, з 1972 року — професор. У 19551988 роках — завідувач кафедри електропостачання, у 19581963 і 19671988 роках (у 1955 році — виконуючий обов'язки) декан гірничого факультету (гірничий, автоматики та приладобудування, гірничої електромеханіки та автоматики). З 1988 по 1992 рік працював професором кафедри електропостачання факультету електроенергетики та автоматики.

Могила Василя Винославського

Жив у Києві у «Будинку працівників науки» за адресою: вулиця Микільсько-Ботанічна, 14/7, квартира 45[1]. Помер 13 жовтня 1992 року. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Опублікував 126 наукових праць, в тому числі монографію і чотири навчальних видання. Основні праці:

  • «Розрахунок електричних розподільчих мереж» (1969);
  • «Проектування систем електропостачання» (1980, Лейпціг; 1981, Київ, у співавторстві);
  • «Електричні системи та мережі» (1986, у співавторстві);
  • «Перехідні процеси в системах електропостачання» (1989, у співавторстві).

Підготував 34 кандидатів наук, подав дієву допомогу в захисті 5 докторських дисертацій[2].

Відзнаки[ред.ред. код]

Заслужений працівник вищої школи УРСР (з 1974 року). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2005 року (посмертно) за підручник «Переходные процессы в системах електроснабжения» (у співавторстві).

Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, Жовтневої Революції, «Знак Пошани», 11-ма медалями.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]