Вишній Волочок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вишній Волочек)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Вишній Волочок
Вышний Волочёк
Coat of Arms of Vyshny Volochek (Tver oblast).png Flag of Vyshny Volochyok (Tver oblast).png
Герб міста Прапор міста
Вышний Волочёк. Берег озера..jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Тверська область
Код ЗКАТУ: 28414
Код ЗКТМО: 28714000001
Основні дані
Час заснування: 1471
Статус міста з 1770 року
Населення 48 844 (2015)
Площа 54 км²
Поштові індекси 171151 - 171168
Телефонний код +7 48233
Географічні координати: 57°35′ пн. ш. 34°34′ сх. д. / 57.583° пн. ш. 34.567° сх. д. / 57.583; 34.567Координати: 57°35′ пн. ш. 34°34′ сх. д. / 57.583° пн. ш. 34.567° сх. д. / 57.583; 34.567
Часовий пояс UTC+4
Влада
Веб-сторінка v.volochekadm.ru
Міський голова Олексій Борисович Пантюшкін
Карта
Вишній Волочок (Росія)
Вишній Волочок
Вишній Волочок

Вишній Волочок (Тверська область)
Вишній Волочок
Вишній Волочок


CMNS: Вишній Волочок на Вікісховищі

Ви́шній Волочо́к (рос. Вышний Волочёк) — місто у Тверській області Росії. Входить до самостійного муніципального утворення області — «міський округ Вишній Волочок», також у місті розташований адміністративний центр Вишнєволоцького муніципального району Тверської області. Засновано у 1471. Отримало статус міста у 1770.

Місто розташоване на північно-східній околиці Валдайської височини, на річці Цні, у 119 км на північний захід від Твері. У Вишньому Волочку має витік річка Тверця.

Вишній Волочок знаходиться на 297 км федеральної автостради «Росія» (Москва — Санкт-Петербург), є залізнична станція.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення вперше згадується у 1437 році[1], як місто, через яке прослідувала делегація Московської митрополії на Флорентійський собор. Цей факт відбито і в написаному тоді ж «Ходінні на Флорентійський собор»[2]. На думку В. М. Татищева, літописні джерела свідчать про те, що Вишній Волочок уперше згаданий під 1135 р.[3]. Стародавній волок, за яким місто отримало назву, згадується в Московському літописному зводі кінця XV століття під 1196 роком: А Ярославъ княжа в Торжьку, и по волости тои и дани поима и по верхъ Мъсты за волоком дани поима[4]. Щоправда, з тексту літописів не завжди вдається встановити, який з численних давньоруських волоків мається на увазі.

Перша загальновизнана літописна згадка Вишнього Волочка належить до 1471 року — у Воскресенському літопису.

Місто виникло на водорозділі двох водозбірних басейнів — Балтійського і Каспійського. Вантажі зі сторони Волги підіймалися річкою Тверця до Ніколо-Столбенської пристані, розвантажувалися і гужовим транспортом перевозилися до річки Цна. Там товари знову вантажили на судна і водним шляхом йшли до Великого Новгорода. Місце суходільної перевалки й отримало назву «Волок» чи «Волочок». Прикметник «Вишній» доданий для того, щоб відрізняти від «Нижнього» Волока, прокладеного в обхід Боровицьких порогів нижче за течією річки Цна — озеро Мстино — річка Мста.

Волок з Тверці в Цну входив до складу Новгородської землі.

Найсуттєвіші події в історії Вишнього Волочка почалися у 1703, коли Петро Перший вирішив створити регулярну систему каналів для водного сполучення між басейнами різних морів. У січні 1703 він підписав указ про будівництво каналу на місці волока між Цною і Тверцею. Будівництво велося за проектом голландських майстрів і загальним наглядом князя Матвія Петровича Гагаріна, що пізніше став сибірським губернатором і був повішеним за зловживання владою і казнокрадство на цій посаді. Будували канал зігнані з усієї Росії кріпаки, що, природно, істотно здешевляло будівництво.

До 1708 була побудована гідросистема, що складається з Тверецького (Гагарінського) каналу, що з'єднує Тверцю і Цну, а також шлюзи на Цні для вирівнювання рівнів води. У 1709 відкрилося наскрізне судноплавство з Волги в Ільмень.

У 1770 році отримав статус повітового міста Новгородської губернії.

Через Вишній Волочок у 1849 пройшла Миколаївська залізниця, яка взяла на себе більшу частину вантажопотоку. А водне сполучення поступово перемістилося у зручнішу Маріїнську водну систему, нині Волго-Балтійський водний шлях. До початку 1890 -х років транзитний рух по Вишнєволоцькій водній системі повністю припинився, і вона використовувалася тільки для місцевого руху, а також для лісосплаву. Хоча систему ще двічі реконструювали після цього, у 1920 -і і у 1940 -ті роки, вона в даний час практично не має ніякого значення для судноплавства.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей Вишнього Волочка
Центр міста. Ванчакова лінія
Вишнєволоцька водна система
Весняний вечір
Міська забудова
Вышний Волочёк. Деревянный дом..jpg
Вышний Волочёк. Старинное здание..jpg
Вышний Волочёк. Старый деревянный дом..jpg

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вышний Волочёк. Визитная карточка. — Вышний Волочёк : Ирида-Прос, 2012. — С. 1. — ISBN 978-5-93488-099-7.
  2. Хождение на Флорентийский собор. Древнерусская литература. Антология. 
  3. В.Н. Татищев. История Российская. Часть 2. Глава 15. ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ЯРОПОЛК II, СЫН ВЛАДИМИРА II.. http://www.e-reading.by. Процитовано 14.11.2015.  Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  4. Московский летописный свод кон XV века. ПСРЛ, т. 25. — Москва - Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1949. — С. 98.