Вишній Волочок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Вишній Волочок
Вышний Волочёк
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Тверська область
Код ЗКАТУ: 28414
Код ЗКТМО: 28714000001
Основні дані
Час заснування 1471
Статус міста 1770
Населення 48 844 (2015)
Площа 54 км²
Поштові індекси 171151 - 171168
Телефонний код +7 48233
Географічні координати: 57°35′28″ пн. ш. 34°33′52″ сх. д. / 57.59125000002777739° пн. ш. 34.56453000002777287° сх. д. / 57.59125000002777739; 34.56453000002777287Координати: 57°35′28″ пн. ш. 34°33′52″ сх. д. / 57.59125000002777739° пн. ш. 34.56453000002777287° сх. д. / 57.59125000002777739; 34.56453000002777287
Часовий пояс UTC+4
Влада
Вебсторінка v.volochekadm.ru
Міський голова Олексій Борисович Пантюшкін
Мапа
Вишній Волочок (Росія)
Вишній Волочок
Вишній Волочок

Вишній Волочок (Тверська область)
Вишній Волочок
Вишній Волочок

Мапа


CMNS: Вишній Волочок у Вікісховищі

Ви́шній Волочо́к (рос. Вышний Волочёк) — місто у Тверській області Росії. Входить до самостійного муніципального утворення області — «міський округ Вишній Волочок», також у місті розташований адміністративний центр Вишньоволоцького муніципального району Тверської області. Засноване в 1471. Отримало статус міста у 1770.

Місто розташоване на північно-східній околиці Валдайської височини, на річці Цні, у 119 км на північний захід від Твері. У Вишньому Волочку має витік річка Тверця.

Вишній Волочок знаходиться на 297 км федеральної автостради «Росія» (Москва — Санкт-Петербург), є залізнична станція.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення вперше згадується у 1437 році[1], як місто, через яке прослідувала делегація Московської митрополії на Флорентійський собор. Цей факт відбито і в написаному тоді ж «Ходінні на Флорентійський собор»[2]. На думку В. М. Татищева, літописні джерела свідчать про те, що Вишній Волочок уперше згаданий під 1135 р.[3]. Стародавній волок, за яким місто отримало назву, згадується в Московському літописному зводі кінця XV століття під 1196 роком: А Ярославъ княжа в Торжьку, и по волости тои и дани поима и по верхъ Мъсты за волоком дани поима[4]. Щоправда, з тексту літописів не завжди вдається встановити, який з численних давньоруських волоків мається на увазі.

Перша загальновизнана літописна згадка Вишнього Волочка належить до 1471 року — у Воскресенському літопису.

Місто виникло на водорозділі двох водозбірних басейнів — Балтійського і Каспійського. Вантажі зі сторони Волги підіймалися річкою Тверця до Ніколо-Столбенської пристані, розвантажувалися і гужовим транспортом перевозилися до річки Цна. Там товари знову вантажили на судна і водним шляхом йшли до Великого Новгорода. Місце суходільної перевалки й отримало назву «Волок» чи «Волочок». Прикметник «Вишній» доданий для того, щоб відрізняти від «Нижнього» Волока, прокладеного в обхід Боровицьких порогів нижче за течією річки Цна — озеро Мстино — річка Мста.

Волок із Тверці в Цну входив до складу Новгородської землі.

Найсуттєвіші події в історії Вишнього Волочка почалися у 1703, коли Петро Перший вирішив створити регулярну систему каналів для водного сполучення між басейнами різних морів. У січні 1703 він підписав указ про будівництво каналу на місці волока між Цною і Тверцею. Будівництво велося за проектом голландських майстрів і загальним наглядом князя Матвія Петровича Гагаріна, що пізніше став сибірським губернатором і був повішеним за зловживання владою і казнокрадство на цій посаді. Будували канал зігнані з усієї Росії кріпаки, що, природно, істотно здешевляло будівництво.

До 1708 була побудована гідросистема, що складається з Тверецького (Гагарінського) каналу, що з'єднує Тверцю і Цну, а також шлюзи на Цні для вирівнювання рівнів води. У 1709 відкрилося наскрізне судноплавство з Волги в Ільмень.

У 1770 році отримав статус повітового міста Новгородської губернії.

Через Вишній Волочок у 1849 пройшла Миколаївська залізниця, яка взяла на себе більшу частину вантажопотоку. А водне сполучення поступово перемістилося у зручнішу Маріїнську водну систему, нині Волго-Балтійський водний шлях. До початку 1890 -х років транзитний рух по Вишнєволоцькій водній системі повністю припинився, і вона використовувалася тільки для місцевого руху, а також для лісосплаву. Хоча систему ще двічі реконструювали після цього, у 1920 -і і у 1940 -ті роки, вона в даний час практично не має ніякого значення для судноплавства.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей Вишнього Волочка
Центр міста. Ванчакова лінія
Казанський жіночий монастир.
Богоявленський собор (Вишній Волочок).
Вишнєволоцька водна система
Весняний вечір
Міська забудова

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1] — Вышний Волочёк : Ирида-Прос, 2012. — С. 1. — ISBN 978-5-93488-099-7. Архівовано з джерела 25 грудня 2018
  2. Хождение на Флорентийский собор. Древнерусская литература. Антология. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019. 
  3. В.Н. Татищев. История Российская. Часть 2. Глава 15. ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ЯРОПОЛК II, СЫН ВЛАДИМИРА II.. http://www.e-reading.by. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 14.11.2015.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  4. Московский летописный свод кон XV века. ПСРЛ, т. 25. — Москва - Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1949. — С. 98.