Вища рада юстиції
Вища рада юстиції (ВРЮ) — колишній незалежний колегіальний орган в Україні у 1998–2017 роках, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу і нагляду за суддями.[1] До ВРЮ входило 20 осіб, що призначалися різними гілками влади відповідно до початкових редакцій Конституції України. У 2017 році Вища рада юстиції була перетворена на Вищу раду правосуддя.
Історія[ред. | ред. код]
28 червня 1996 року було ухвалено Конституцію України, статтею 131 якої передбачалося утворення нового конституційного органу зі спеціальними повноваженнями — Вищої ради юстиції (ВРЮ), аналогів якому раніше не було в історії України.[2][3]
17 лютого 1998 року набув чинності Закон України «Про Вищу раду юстиції», прийнятий 15 січня 1998 року.[4] Після цього було розгорнуто роботу з формування Вищої ради юстиції.[5]
31 березня 1998 року відбулося перше засідання Вищої ради юстиції, на якому було обрано керівний склад Ради. Головою Вищої ради юстиції було одноголосно обрано Євдокимова В.О., а його заступником Бутенка В.М. Секретарями секцій обрали Борисенка В.М. і Полтавця Ю.П.[5]
У червні 1998 року відбулося друге засідання Ради, на якому було прийнято рішення для організації роботи секретаріату Ради, а керівником секретаріату затверджено Шинкаря О.І.[5]
У грудні 1998 року на засіданні Ради було розглянуто і прийнято у першому читанні проєкт Регламенту Вищої ради юстиції.[5]
8 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким було достроково припинено повноваження усіх призначених членів Вищої ради юстиції.[6][7]
Станом на 1 грудня 2014 року до складу Вищої ради юстиції входило лише шість членів, які склали присягу, при необхідних 15-ти для її повноважності.[6]
9 червня 2015 року, Вища рада юстиції зібралася на перше організаційне засідання у складі, сформованому відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції», з урахуванням змін, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».[8] ВРЮ обрала своїм головою суддю Вищого господарського суду України Ігоря Бенедисюка, а заступником голови — суддю Вищого адміністративного суду Олексія Муравйова.[9]
5 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».[10]
12 січня 2017 року Вища рада юстиції прийняла рішення про свою реорганізацію у Вищу раду правосуддя на виконання Перехідних положень змін до Конституції України щодо правосуддя, Перехідних положень до Закону «Про судоустрій і статус суддів» та Перехідних положень до Закону «Про Вищу раду правосуддя». Також ВРЮ утворила Комісію з питань реорганізації Вищої ради юстиції та утворення Вищої ради правосуддя і затвердила порядок здійснення заходів, пов’язаних з цим, а діючі члени Вищої ради юстиції набули статусу членів Вищої ради правосуддя. Водночас Голова Вищої ради юстиції Ігор Бенедисюк набув статусу і продовжив здійснювати повноваження Голови Вищої ради правосуддя.[11][12][13]
Повноваження[ред. | ред. код]
Вищій раді юстиції делегувалися наступні повноваження:
- внесення подання стосовно призначення суддів на посади або ж про звільнення їх з посад;
- прийняття рішення щодо порушення суддями та прокурорами стосовно їх несумісності;
- виконання дисциплінарного провадження відносно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів;
- розгляд скарг на рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних й місцевих судів, а також прокурорів.[2]
Склад[ред. | ред. код]
Вища рада юстиції складалася з 20 членів:
- 17 членів призначалися наступними органами:
- троє — Верховною Радою України,
- троє — Президентом України,
- троє — з'їздом суддів України,
- троє — з'їздом адвокатів України,
- троє — з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ,
- двоє — всеукраїнською конференцією працівників прокуратури;
- ще троє входили до Вищої ради юстиції за посадою:
Голови[ред. | ред. код]
- Валерій Євдокимов — з 31 березня 1998 до 25 травня 2001 року[14]
- Сергій Ківалов — з 25 травня 2001 до 10 березня 2004 року[15]
- Микола Шелест — з 10 березня 2004 до 20 січня 2006 року[16]
- Лідія Ізовітова — з 28 березня 2007 до 22 березня 2010 року[16]
- Володимир Колесниченко — з 22 березня 2010 до 16 травня 2013 року[16]
- Олександр Лавринович — з 4 липня 2013 до 10 квітня 2014 року[16]
- Ігор Бенедисюк — з 9 червня 2015 до 12 січня 2017 року[9][13] (набус статусу Голови Вищої ради правосуддя)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про Вищу раду юстиції. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 січня 2023.
- ↑ а б в Конституція України, стаття 131, редакція 28 червня 1996 року. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Зоряна Добош (2020). Особливості становлення та розвитку Вищої ради правосуддя в Україні (PDF). Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки” Т. 7, № 2, 2020.
- ↑ Про Вищу раду юстиції - Картка документа. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б в г Євдокимов В.О., Полтавець Ю.П. Витоки створення Вищої ради юстиції. Вісник Вищої ради юстиції, №1, 2010 (PDF).
- ↑ а б "Щодо вдосконалення конституційного статусу Вищої ради юстиції". Аналітична записка. niss.gov.ua. 24.12.2014. Процитовано 12 січня 2023.
- ↑ Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»
- ↑ Головою Вищої ради юстиції обрано Ігоря Бенедисюка | Рада адвокатів Київської області. radako.com.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
- ↑ а б Головою Вищої ради юстиції став Ігор Бенедисюк - Український тиждень (укр.). 9 червня 2015. Процитовано 13 січня 2023.
- ↑ Про Вищу раду правосуддя. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ 12 січня Вища рада юстиції прийняла рішення про її реорганізацію у Вищу раду правосуддя – голова Вищої ради юстиції. uacrisis.org. Український кризовий медіа-центр. 12.01.2017. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Про Вищу раду правосуддя. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ а б Рішення Вищої ради юстиції №11/0/15-17 від 12.01.2017 “Про реорганізацію Вищої ради юстиції, утворення Комісії з питань реорганізації Вищої ради юстиції та утворення Вищої ради правосуддя і затвердження Порядку здійснення заходів, пов’язаних із реорганізацією Вищої ради юстиції та утворенням Вищої ради правосуддя”. Вища рада правосуддя. 12 січня 2017.
- ↑ ЄВДОКИМОВ Валерій Олександрович | Вища рада правосуддя. Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ КІВАЛОВ Сергій Васильович | Вища рада правосуддя. Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ а б в г Члени ВРЮ в інші роки. Вища рада правосуддя. Процитовано 30 жовтня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Закон України «Про Вищу раду юстиції» (втратив чинність) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Вища рада юстиції [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- М. І. Мельник. Вища рада юстиції // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005.
- Вища рада правосуддя: зміна тільки назви чи й змісту?. DW.COM (укр.). 21.12.2016. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
- "Вища рада юстиції не винна, що окремі судді Майдану не покарані", - голова ВРЮ. LB.ua. 15 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
- "Щодо вдосконалення конституційного статусу Вищої ради юстиції". Аналітична записка [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
| ||||||||