Владислав Лянгнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Владислав Александер Лянгнер (пол. Władysław Aleksander Langner, 18 червня 1896, Яворів, Галичина — 26 вересня 1972 року на хуторі поблизу Ньюкасла, Велика Британія) — генерал Польської армії, був одним з керівників польської оборони м. Львова з 12 по 22 вересня 1939 року під час вересневої війни, з метою захистити місто від німецьких, а потім радянських військ.

Життєпис[ред.ред. код]

Рання кар'єра[ред.ред. код]

Владислав Лянгнер провів своє дитинство в місті Тарнів (колишнє польсько-українське прикордоння), де він став членом місцевої Незалежної спілки молоді, яку 1913 р. представляв на національному з'їзді у Кракові. Того ж року він разом зі своїм братом заснував воєнізовану організацію в Тарнові, у якій вони регулярно проводили військові навчання і тренування. Пізніше ця організація також брала участь у вербуванні чоловічого населення до польської національної армії.

У 1914—1917 рр. він служив у бригаді польських легіонів Пілсудського і став командиром піхотного взводу. У наступні роки був командиром, зокрема, 5-го та 40-го стрілецьких піхотних полків, дислокованих в Львові та 12-ї піхотної дивізії, що базувалася в Тернополі. Під час проходження служби у Львові, Лянгнер, як командир 40-го стрілецького піхотного полку був ініціатором будівництва стадіону для потреб війська на вул. Кохановського[1]. У 1928 р. був викликаний до Варшави, де призначений на посаду начальника Головного бюро Управління Міністерства оборони. Через три роки Владислав Лянгнер був призначений другим заступником міністра оборони та начальником Військової адміністрації, а 1934 р. отримав військове звання — генерал армії. До 1938 р. він служив у Лодзі та командував IV корпусом. У 1938—1939 рр., він обіймав ту ж саму посаду в штабі VI корпусу, що дислокувався у Львові.

ІІ Світова війна[ред.ред. код]

Під час воєнної компанії 1939 р. командував обороною міста Львова. Військовий гарнізон, який мав трохи більш ніж 20 піхотних батальйонів, 65 гармат і 18 гармат зенітної артилерії, захищав місто від німецьких військ десять днів (12-22 вересня 1939 р.). Зголосилися захищати місто також студенти, робітники і скаути. Зі скаутами Лангера пов'язувало те, що він протягом багатьох років був головою Львівської станиці Польської Асоціації скаутів. 22 вересня 1939 р. він для того, щоб уникнути руйнування міста та знищення жителів Львова, віддав наказ про капітуляцію і здачу міста військовим підрозділам РСЧА. Після підписання документу про капітуляцію, Лангер повинен був сказати: «… З німцями ми воюємо. Місто билося з ними 10 днів. Вони, німці, вороги всіх слов'ян. А Ви є слов'янами …».

Від 22 вересня і до листопада 1939 р., у зв'язку з процедурою капітуляції, перебував у Москві. 20 листопада 1939 р. через Черемош переправився до Румунії, а звідти до Франції, де він перебував у розпорядженні головнокомандувача. Від жовтня 1940 р. він знаходився у Великій Британії і керував 3-ю бригадою піхоти польських збройних сил за кордоном, а з серпня 1941 р. керував школою бригади та був членом Військового трибуналу (суду). З серпня 1943 р. по листопад 1945 р. служив у штабі інспектора Військової освіти в Лондоні, з листопада 1945 р. залишився в розпорядженні начальника Генерального штабу Станіслава Копанського в Лондоні. Після демобілізації, в 1945 р., займався фермерським господарством на хуторі поблизу Ньюкасла. 11 листопада 1964 р. президент Польщі у вигнанні Август Залеський надав йому звання дивізійного генерала.

Помер Владислав Лянгнер у своєму будинку 26 вересня 1972 р..

Ордени та відзнаки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]