Троїцький Владислав Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Владислав Троїцький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Юрійович Троїцький
Vlad Troitskiy.jpg
Народився 26 листопада 1964(1964-11-26) (53 роки)
СРСР Улан-Уде
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Київ, Україна
Діяльність театральний актор і режисер
Відомий завдяки засновник театру «Дах»
Титул Заслужений діяч мистецтв України

Владисла́в Юрійо́вич Тро́їцький (нар.26 листопада 1964, Улан-Уде, СРСР) — український театральний актор, режисер, драматург і телеведучий російського[1] походження.

Засновник першого в України незалежного театру Дах.

Засновник і художній керівник гуртів Дахабраха, фрік-кабаре Dakh Daughters, лялькове кабаре ЦеШо, проекту NOVAOPERA.

Засновник і президент міжнародного мультидисциплінарного фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ.

Режисер у театрах України, Німеччини, Угорщини, Польщі, Швейцарії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1964 року в м. Улан-Уде (Росія). В 11 років переїхав з батьками в Україну.

Закінчив Київський політехнічний інститут (радіотехнічний факультет, 1987), а також аспірантуру при ньому (1990). Пізніше, 2002 р., закінчив також Російську Академію Театрального Мистецтва (в минулому — «ГИТИС»), режисерсько-акторський факультет, курс Б. Юхананова.

У 1994 році заснував Центр сучасного мистецтва "Дах", з того часу - продюсер, художній керівник, режисер, актор ЦСМ «ДАХ».

З 1996 по 2000 рр. при ЦСМ Дах працює заснована Владом режисерсько-акторська «Школа».

З 2003 по 2006 рр. викладав у Київському Державному університеті кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (акторський курс Л. Танюка).

У 2004 р. створив етно-хаос гурт «ДахаБраха».

У 2007 р. заснував аудіо-музично-візуально-театральний фестиваль "ГОГОЛЬФЕСТ".

У 2012 створив фрик-кабаре "Dakh Daughters".

У 2014 створив проект NOVAOPERA.

У 2017 створив лялькове кабаре ЦеШо.

Працював як режисер у театрах Угорщини, Польщі, Швейцарії, Німеччини.

Учень В.Оглобліна, КЛІМа, Б.Юхананова, І.Лисова, В.Більченко, А.Бартєньєва.  

Лауреат премії «Київська пектораль» (2001 і 2002 рр.). Заслужений діяч мистецтв України (2014). 

 Влад Троїцький біля Карась Галереї під час засідання журі кінофестивалю «Відкрита ніч», 2008
Влад Троїцький біля Карась Галереї під час засідання журі кінофестивалю «Відкрита ніч», 2008

Живе і працює в Києві.

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

«За закритими дверима», за п’єсою Ж.П. Сартра (виставу поставлено на території музею М. Заньковецької), 1996

«Колекціонер», за п’єсою Дж. Фаулза (виставу поставлено на території музею М. Заньковецької), 1996

«Ескоріал», за п’єсою М. де Гельдерода, 1997

«Ігри за Мамлєєвим», за мотивами творів Ю. Мамлєєва, 1997

«Слово безумця на свій захист», за повістю А. Стріндберга, 1997

«...четвертий зайвий...» («...четвертый лишний... »), за мотивами В. Пєлєвіна «Чапаев и Пустота», 1998

«Достоєвський-Честертон: «Парадокси злочину або самотні вершники Апокаліпсису» («Достоевский-Честертон: «Парадоксы преступления или одинокие всадники Апокалипсиса»), за п’єсою КЛІМа, 2000

«...У пошуках втраченого часу...Життя...» - проект «ДАХ»- «Божичі», 2001

«Кам’яне коло», проект «ДАХ» - «Древо», 2002

«Смутні часи» («Смутное время»), за п’єсою КЛІМа, 2003

«Майже вистава майже за Піранделло або Танець Смерті», 2004

«Український Декамерон», за п’єсою КЛІМа, Одеський український музично-драматичний театр ім. В.Василька, 2005

«Кава та Цигарки», за фільмом Дж. Джармуша, 2005

«Чонгор та Тюнде», за п’єсою М. Верешмарти, театрі ім. М. Верешмарти, м. Секешфахервар, Угорщина, 2005 [2]

«Одруження», за п’єсою М. Гоголя, 2006

«Український Декамерон», за п’єсою КЛІМа (ЦСМ «ДАХ»), 2006

«Гамлет», за п’єсою У.Шекспіра (в Берегівському Угорському національному театрі ім. Дюлей Ійєша), 2006

«Майже вистава майже за Піранделло або Танець Смерті. Реанімація», 2007

«Дівчина із сірниками», за п’єсою КЛІМа, 2007

«Смерть Гоголя», театральний проект, поставлено на фестивалі в м. Щецин, Польща, 2009, та на фестивалі «ГОГОЛЬFEST», 2007 та 2009  

«АннА», за п'єсою Ю. Клавдієва, 2007

«Сексуальні неврози наших батьків», за п'єсою Л. Берфуса, 2007

«Безхребетність. Вечір для людей з порушеною поставою", за п'єсою І. Лаузунд, 2008

«Психоз 4.48», за п'єсою С. Кейн, 2008

«Едіп. Софокл», за п'єсою Софокла «Цар Едіп» (переклад І. Франка), виставу поставлено на фестивалі «Шешори Подільські», 2008 та на фестивалі «ГОГОЛЬFEST», 2009

«Человек-подушка", за п'єсою М. Макдонаха (переклад П. Руднєва), 2009

«Театр Медеї" , за п'єсою КЛІМа, 2009

«DREAMS OF THE LOST ROAD», синтетичне шоу, за участі гурту «ДахаБраха», 2009

«Гоголь. P.S.» (Gogol. Utóirat), театр ім. Й.Катона, м.Кечькемед, Угорщина, 2009 [3]

«Бридкий», за п'єсою Маріуса фон Маєнбурга, 2010

«Едіп. Собача будка», за п'єсою Софокла «Цар Едіп» та за п'єсою КЛІМа «Собача будка. Антиутопія з життя мовчазної більшості», 2010

«Ревизор» (Revizor), національний театр Чоконаї, м. Дебрецен, Угорщина, 2011 [4]

«Гофман. Опівнічні казки» (Éjféli mesék), за творами Гофмана, театр «Барка», Будапешт, Угорщина, 2011 [5]

«Вій. Король землі» (Vii – le roi terre), за участі гурту «ДахаБраха», театр Віді-Лозанна, Швейцарія, 2012

«Мертве місто» (A halott város), опера Еріха Вольфґанґа Корнґольда, національний театр Чоконаї, м. Дебрецен, Угорщина, 2012 [6]

«Школа нетеатрального мистецтва» (виставу поставлено на фестивалі «ГОГОЛЬFEST»), 2012

«Анна Карєніна» (Anna Karenina), за п’єсою КЛІМа, театр «Барка», Будапешт, Угорщина, 2013 [7]

«Коріолан», опера, проект «NOVA OPERA», 2014

«Іов» (IYOV), опера-реквієм, твір для препарованого рояля, шістьох вокалістів, віолончелі та ударних, проект «NOVA OPERA», 2016

«Український Декамерон» (Ukraiński Dekameron), за п’єсою КЛІМа,«Театр Польскі», Варшава, Польща, 2016

«Село Степанчиково» (Das Gut Stepantschikowo und seine Bewohner), за п’єсою КЛІМа, Магдебург, Німеччина, 2017 [8]

«Дівчина із сірниками» (Das Mädchen mit den Streichhölzern), за п’єсою КЛІМа, Магдебург, Німеччина, 2017 [9]

«Вавилон», опера-цирк, проект «NOVA OPERA», 2017

«Ковчег», опера-балет (виставу поставлено на фестивалі «ГОГОЛЬFEST»), 2017

«Терабак де Київ» (Terabak de Kyiv ), за участі фрик-кабаре «Dakh Daughters», театр «Ле Монфор», Париж, Франція, муз. режисер — В. Троїцький, 2017 [10] 

Проект «Сім днів з ідіотом» («Семь дней с идиотом») (за п’єсами КЛІМа)[ред. | ред. код]

День перший. «...печальний спектакль...» («...Печальный спектакль...»), 2001

День другий. «Тлумач Апокаліпсису» («Толкователь Апокалипсиса»), 2002

День третій «Грішний Ангел» («Падший Ангел»), 2003

День четвертий «Без-сон-Ніцца» («Бес-сон-Ницца»), 2004

День восьмий «…Ідіот…» («…Идиот…»), 2006

Проект «Україна містична», «шекспірівський цикл» за участю етно-хаос гурту «ДахаБраха»[ред. | ред. код]

«Пролог до «Макбета», 2004

«Річард ІІІ. Пролог», 2005

«Король Лір. Пролог», 2006

Акторські роботи[ред. | ред. код]

«Ліричні діалоги» («Будинок вікнами в поле», за п’єсою О. Вампілова) – реж. В.М. Оглоблін, 1996

«Роберто Зукко», за п’єсою Б.-М. Кольтеса – реж. В.М. Оглоблін, 1997

«Шельменко-денщик», за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка – реж. В.М. Оглоблін, 1999

«Підступність і кохання», за п’єсою Ф. Шиллера – реж. В. М. Оглоблін, 1999

«Свої люди - поквитаємось», за п’єсою О. Островського – реж. В. М. Оглоблін, 2002

«Смутні часи» («Смутное время»), за п’єсою КЛІМа – реж. В. Троїцький, 2003

«Васса Желєзнова», за п’єсою М. Горького – реж. В. М. Оглоблін, 2000

«Весілля Кречинського», за п’єсою О. Сухово-Кобиліна – реж. В.М. Оглоблін, 2004

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Підписав петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[11]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]