Вовк Ангеліна Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ангеліна Михайлівна Вовк
Вовк Ангелина.jpg
Ім'я при народженні Ангели́на Миха́йловна Вовк
Народилася 16 вересня 1942(1942-09-16) (76 років)
Тулун, Іркутська область, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Національність росіянка
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність телеведуча, акторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
IMDb nm0903872
Нагороди та премії

Ангеліна Михайлівна Вовк у Вікісховищі?

Ангеліна Михайлівна Вовк (рос. Ангели́на Миха́йловна Вовк, *16 вересня 1942) — російська телеведуча та акторка. Народна артистка Росії (2006). У 1965 році закінчила Російський університет театрального мистецтва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 16 вересня 1942 року в місті Тулун Іркутської області. Батько, Михайло Микитович, під час Великої Вітчизняної війни служив військовим льотчиком-винищувачем. Загинув восени 1944 року, розбившись на літаку під час вильоту до Югославії. Мати, Марія Кузьмівна, після загибелі чоловіка переїхала з сім'єю до Москви, де працювала бухгалтером в аеропорту « Внуково».

У 1965 році закінчила акторський факультет ГИТИС а (курс майстрів: народного артиста РРФСР Григорія Кінського і народної артистки СРСР Про. М. Андровською, учнів До. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка). Будучи студенткою, підробляла манекенницею в Загальносоюзному будинку моделей на Кузнецькому Мосту в Москві.

Після закінчення театрального інституту в 1966 році знялася у військовому фільмі «Прощай» режисера і автора сценарію Григорія Поженяна.

У 1968 році вступила на режисерський курс в відкрився в Москві Всесоюзний державний інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіо при Держтелерадіо СРСР. Після першого року навчання, проходячи режисерську практику на Шаболовці, зрозуміла, що ця професія їй не підходить.

Залишивши режисерські курси, вирішила вступити на диктор ські курси. Після їх закінчення була прийнята на роботу в дикторський відділ Центрального телебачення СРСР. Спочатку їй було доручено читати новини. Не любила і не вміла читати з папірця, так як у неї був поганий зір. Крім того, під час читання новин в прямому ефірі не могла довго зберігати серйозне обличчя, їй постійно хотілося сміятися. Тому, щоб уникнути звільнення, з посади диктора їй довелося відмовитися. Стала вести дитячі передачі «Будильник» і «На добраніч, малюки!», Музичні програми «Ранкова пошта» і «Музичний кіоск», концерти , фестивалі, конкурси та багато інших телевізійні передачі.

Громадський діяч. Щорічно влітку в Всеросійському дитячому центрі «Орлятко» на березі Чорного моря проводить дитячий музичний фестиваль «Писанка року», автором якого є.

Є президентом Російського фонду культури і мистецтва, підтримки дитячої творчості.

Нагороди[ред. | ред. код]

Державні нагороди і звання[ред. | ред. код]

Громадські нагороди[ред. | ред. код]

  • 2006 - лауреат Всеросійської премії «Національне надбання» в номінації «За внесок в культуру».
  • 2007 - кавалер громадського Ордена Святого Олександра Невського «За працю і Вітчизна».
  • 2007 - Медаль преподобного Сергія Радонезького I ступеня і грамота Російська православна церква.
  • 2007 - Медаль ЦК КПРФ «90 років Великої Жовтневої соціалістичної Революції».
  • 2007 - кавалер ордена Міжнародного благодійного фонду «Меценати сторіччя» - за допомогу малозабезпеченим дітям .
  • 2012 - кавалер ордена «Ключ дружби», однією з вищих нагород Кемеровської області - за багаторічну успішну творчу діяльність, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток культури, відданість своїй справі, багаторічну плідну співпрацю з Кемеровської областю .