Войтенко Анастасія Филимонівна

Войтенко Анастасія Филимонівна
Народилася	5 червня 1929(1929-06-05)  Супрунів, Літинський район, Вінницька область
Померла	5 жовтня 2007(2007-10-05) (78 років)  Пушкіно, Московська область, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	науковиця
Alma mater	Казахський державний університет
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук
Знання мов	російська
Нагороди

Анастасія Филимонівна Войтенко (5 червня 1929, с. Супрунів, Літинський район, Вінницький округ, УРСР, СРСР нині  у складі Стрижавської селищної громади Вінницького району Вінницької області, Україна) — 5 жовтня 2007, Пушкіно) — радянський і російський лінгвіст, діалектолог і лексикограф, фахівець у галузі лінгвогеографії, також займалася питаннями діалектної ономастики та етнолінгвістики; кандидат педагогічних наук (1958), доктор філологічних наук (1997), професор. Автор наукових праць, присвячених вивченню говірок Московського регіону. Головними та найбільш відомими роботами є: «Словник говорів Підмосков'я» (1-е вид. — 1969; 2-е вид. Вип. 1 — 1995) і «Лексичний атлас Московської області» (1991), "Московська діалектна лексика в ареальному аспекті "(2000), науково-популярне видання «Що двір, то говірка» (1-е вид. — 1993; 2-е вид. — 2007). Також нею було розроблено та складено навчальні та науково-методичні посібники з російської діалектології, діалектологічної практики, української мови.

Біографія

Народження. Батьки. Ранні роки

Україна

Народилася 5 червня 1929 року в селі Супрунів, Літинського району, Вінницького округу, Української РСР у сім'ї селян Филимона Мойсейовича Войтенка (1898—1949) та його дружини Марії Ігнатівни (уродженої Мельник) (1904—1978).

У сім'ї було вісім дітей (сама Анастасія Филимонівна була другою дитиною): старший син — Степан, народився в 1923 році, в 1930 — друга донька — Антоніна, потім, в 1932 — Дмитро (помер з голоду в перші дні свого життя), в 1934 — Зоя, близько 1942 року з'явилися на світ два брати-близнюки, які також померли від голоду ще немовлятами, в 1944 народився Володимир — наймолодша, пізня дитина (на момент його народження батькові було 45 років, матері — 40).

Про батьків Анастасії Филимонівни відомо небагато. Батька після революції намагалися кілька разів завербувати у різні повстанські угруповання, від яких він рятувався втечею. Востаннє йому вдалося втекти з полону добровольчої армії (що була в той час під командуванням А. І. Денікіна), однак, втікаючи, по дорозі він був перехоплений загоном Робітничо-селянської Червоної армії, на боці якої йому потім довелося воювати. У тяжкому бою під смт. Вапнярка отримав сильне кульове поранення в голову і був відправлений до військового шпиталю в Одесу . Після завершення Громадянської війни він закінчив три класи школи грамоти (лікпункту) і поїхав на заробітки до Москви, звідки в голодні тридцяті роки надсилав сім'ї посилки із сухарями. Пізніше А. Ф. Войтенко писала: «Цими сухарями ми врятувалися…» . Мати, Марія Ігнатівна, була простою домогосподаркою, яка зуміла виростити дітей у важкі роки Голодомору та Великої Вітчизняної війни.

Раннє дитинство Анастасія Филимонівна провела в Україні, у Супрунові. Сім'я жила бідно і голодно: "Цього разу мама подає нам лушпаки — помиті, підсмажені просто на черені́, без олії, картопляні очищення. З яким задоволенням ми їх їли!

Життя в Азії. Туркменістан

У 1932 році, коли дівчинці виповнюється 3 роки, сім'я переїжджає в Азію, в Туркменістан, і проживає в селищі Бамі Бахарденського району Ашхабадської області. Батько влаштовується на посаду стрілочника на станції.

Так запам'ятався нетривалий період життя в Бамі Анастасії Филимонівні: «Жити тоді в Азії було, з одного боку дуже легко. Було багато урюку, винограду. Тато садив нас із сестрою на віслюка, і ми їхали кудись у гори за віслюком. Пам'ятаю, як ми сидимо на віслюкові, а тато біжить поруч із віслюком і якось керує ним. А назад ми тягнемося пішки, а віслюк везе два мішки урюку; компоти зі свіжого урюку закінчували наш обід щодня, потім цілу гору кісточок ми з сестрою розбивали молотком і теж все з'їдали».

У вересні 1936 року у Бамі, Анастасія вступає до школи. Найулюбленішим предметом маленької А. Ф. Войтенко були співи — вчителька (теж українка Зоя Юхимівна Стріха викликала дівчинку на кожному уроці, і та співала пісню «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки чарівниці». В 1937 році пішла до другого класу. Однак трохи пізніше, того ж року, в робочу зміну батька, далеко від Бамі, на станції Арис в Казахстані, сталася аварія. Усіх, хто був на чергуванні на момент аварії, заарештовували. За порадою начальника станції Юхима Стріхи, на найближчому товарному поїзді сім'я без нічого бігла з селища, залишивши все, що в них було, щоб втеча не привернула уваги. Старшим дітям на короткий термін довелося розлучитися з батьками: Анастасію Филимонівну залишили в Івана Мойсейовича Войтенка (молодшого брата батька), який жив неподалік — на станції Бахарден, сина Степана влаштували до інтернату в селищі Безміїн Ашхабад.

Казахстанський період

З 1935 року проживала в м. Коскудук (Казахстан), там закінчила середню школу і в 1946 році вступила до КазДУ на історико-філологічний факультет.

Алтай

З 1950 року працювала у Гірничо-Алтайському Державному педінституті на кафедрі російської мови.

Переїзд до Москви

У період з 1954 по 1959 рік працює в МОПІ та навчається в аспірантурі. Кандидат педагогічних наук (1958). Тема її кандидатської дисертації: «Вчення про частини мови у підручниках шкільної граматики російської XIX—XX ст.».

У 1959—1960 pp. працює редактором в Учпедгізі .

Робота над «Словником говорів Підмосков'я»

У 1969 році публікує під прізвищем Іванова «Словник говорів Підмосков'я», який дозволив вести дослідницьку роботу із залученням діалектної лексики Підмосков'я. Словник став найціннішим матеріалом для етимології та лексикографії; лексикографи Санкт-Петербурга включили їх у «Словник російських народних говірок» як джерело ще до його публікації; численні діалектологічні та етнолінгвістичні дослідження впевнено використовують лексику московського обласного словника у практичних цілях. Словник включає лексику 50-60-х років XX століття тих регіонів, де місцеві говірки Підмосков'я збереглися досить добре, тому лексика в словнику жива, експресивно яскрава, що нерідко сягає давніх кривичних і в'ятицьких пластів. Лексеми словника суворо паспортизовані із зазначенням того, в якій фонетичній зоні знаходиться кожне слово, — окаючий, акаюче або акаюче-якає. Ці орієнтири словника стали тієї базою, яка намітила ареали та ізоглоси на території Підмосков'я і стала, за словами Г. Г. Мельниченка, «надійним плацдармом для подальшої плідної роботи з вивчення діалектної лексики» Московської області. Виконано першочергове завдання регіональної лексикографії, видано регіональний словник, високу оцінку якому дали у своїх працях професори В. А. Козирєв та Ф. П. Сороколетов.

Збір даних для «Лексичного атласу Московської області»

Нова робота — підготовка до видання атласу говорів Підмосков'я. Цьому сприяло знайомство та дружба з відомим діалектологом А. К. Кощельовим, який працював у Болгарії в Софійському університеті та з академіком Н. І. Толстим . Робота над атласом розпочалася зі створення програми, у підготовці якої брав особисту участь Н. І. Толстой, та визначення сітки пунктів обстеження. Потім розпочався збір матеріалів, у якому брали активну участь студенти Московського обласного педагогічного інституту (МОПІ). В результаті було зібрано доброякісний матеріал. А. Ф. Войтенко отримувала вдячні листи від місцевих жителів, які дякували збирачеві за цікавість до їхнього способу життя та живої мови.

Видання атласу

Зробила значний внесок у розвиток російської діалектології. Регіональні Словник та Атлас Московської області — результат багаторічної праці з вивчення діалектної лексики Підмосков'я. Відомості з лексики в'ятичів було зазначено у «Лексичному атласі Московської області» академіком О. М. Трубачовим. Високу оцінку Атласу дав свого часу у відгуку на рукописний екземпляр праці член-кореспондент АН СРСР Р. І. Аванесов, високо оцінив вже опубліковану працю доктор філологічних наук І. А. Попов, який всіляко підтримував видання регіонального лінгвогеографічного дослідження, який писав: «лінгвістичною та історичною пам'яткою народної мови нашого часу».

Доктор філологічних наук (1997). Тема докторської дисертації: «Лексичні відмінності біля Московської області (лексикографічна, лексикологічна і лінгвогеографічна характеристика». Професор (1997).

«Московська діалектна лексика в ареальному аспекті»

Накопичуючи матеріал і публікуючи його, а потім узагальнюючи та зіставляючи з іншими лексичними зонами, А. Ф. Войтенко показує місце московської діалектної лексики у контексті російських народних говірок. За словами А. В. Тер-Аванесової, «Можна з упевненістю стверджувати, що на сьогоднішній день завдяки роботам А. Ф. Войтенко Підмосков'я є найбільш вивченою з погляду лексики та етнології територією Росії».

Родина

• Батько — Филимон Мойсейович Войтенко (27 грудня 1898 — 13 січня 1948).
• Мати — Марія Гнатівна Войтенко (уродженка Мельник) (4 червня 1900 — 27 листопада 1978).
• Чоловік — Микола Петрович Іванов (19 грудня 1923 — 1 серпня 1985). Один з провідних алтайських художників-живописців 1960-1980-х років. Випускник МДАХ ім. В. І. Сурикова. Член Союзу художников СРСР (1967).

• Донька — Тетяна Миколаївна Войтенко (уродженка Іванова) (нар. 14 вересня 1950). Кандидат філологічних наук .

• Онука — Ганна Вікторівна Войтенко (уродженка Журавльова) (нар. 6 вересня 1972). Кандидат філологічних наук, доцент. Викладач діалектології, лінгвістичної географії та етнолінгвістики у Московському державному обласному університеті.

Вибрані роботи

• Іванова (Войтенко) А. Ф. Словник говірок Підмосков'я. — М. : Вид-во МОПІ ім. Н. К. Крупський, 1969. — 598 с.
• Войтенко А. Ф. Лексичний атлас Московської області. — М. : Вид-во МОПІ ім. Н. К. Крупський, 1991. — 224 с.
• Войтенко А. Ф. Московська діалектна лексика в ареальному аспекті. — М. : ІПТК «Логос», 2000. — 320 с.
• Войтенко А. В., Войтенко А. Ф. Діалектологічна практика: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів за спеціальністю «Російська мова та література». — М. : ІПТК «Логос», 1998. — 132 с.
• Войтенко А. В., Войтенко А. Ф. Московські говірки у завданнях для студентів: Хрестоматія. Частина 1. — М. : Вид-во МГОУ, 2006. — 240 с.

Науково-популярні видання

• Войтенко А. Ф. Що двір, то говірка. — М. : Московський робітник, 1993. — 232 с. (2-ге вид., виправлене і доповнене. — М. А.). : ІСЦ «Дизайн. Інформація. Картографія», 2007.)

Посилання

• Войтенко О. Ф.^{[недоступне посилання з березня 2020]}</link>