Вольфганг Вельш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфганг Вельш
нім. Wolfgang Welsch
Народився 17 жовтня 1946(1946-10-17)[1][2] (77 років)
Steinenhausend, Кульмбах, Верхня Франконія, Баварія, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність філософ, педагог, викладач університету, мистецтвознавець, aesthetician, педагог
Галузь постмодернізм
Заклад Єнський університет
Університет Отто фон Ґеріке
Посада професор
Науковий ступінь доктор філософії
Нагороди

CMNS: Вольфганг Вельш у Вікісховищі

Вольфганг Вельш (нім. Wolfgang Welsch, нар. 1946) — німецький філософ, представник постмодернізму, професор, доктор філософії, з 1999 р. — завідувач кафедри теоретичної філософії Університету імені Фрідріха Шіллера (Йєнський університет, ФРН), Friedrich-Schiller-Universität Jena (BRD).

Вольфганг Вельш вивчав археологію, історію мистецтв, філософію і психологію в університетах Мюнхену та Вюрцбургу. У 1974 р. він захистив докторську дисертацію з філософії, а у 1982 р. габілітаційну дисертацію. З 1988 по 1993 рр. В. Вельш був професором філософії в Університеті Бамберг, з 1993 по 1998 рр. — в Університеті Магдебург.

В. Вельш бул гостьовим професором у німецькому університеті Ерланген, Вільному університеті Берлін, а також у Стенфорді, США. У 1992 р. він був нагороджений дослідницькою премією Товариства Макса Планка.

У своєму творі «Розум. Сучасна критика розуму і концепція трансверсального розуму» (1996 р., 4-е вид. 2007 р.) В. Вельш розглянув філософські позиції таких авторів, як Імануїл Кант, Едмунд Гуссерль, Мартін Гайдеггер, Юрген Габермас, Мішель Фуко, Річард Рорті, Жіль Дельоз, Жак Дерріда, Жан-Франсуа Ліотар і представив свою оригінальну концепцію «трансверсального розуму».

Основними напрямками творчості Вольфганга Вельша в теперішній час є епістемологія, антропологія, теорія мистецтва, сучасна філософія.

Основні твори Вольфганга Вельша[ред. | ред. код]

  • Aisthesis: Grundzüge und Perspektiven der Aristotelischen Sinneslehre. — Stuttgart: Klett-Cotta, 1987. — ISBN 3-608-91447-1
  • Ästhetisches Denken. Reclam, Stuttgart 1990, ISBN 3-15-008681-7
  • Vernunft. Die zeitgenössische Vernunftkritik und das Konzept der transversalen Vernunft. — Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1995. — ISBN 3-518-58184-8
  • Grenzgänge der Ästhetik. Reclam, Stuttgart 1996, ISBN 3-15-009612-X
  • Unsere postmoderne Moderne. 7. Auflage, Akademie Verlag GmbH, Berlin 2002, ISBN 3-05-003727-X
  • Wege aus der Moderne: Schlüsseltexte der Postmoderne-Diskussion, (Hrsg.), Akademieverlag, Berlin; Auflage: 2., durchges. A. Dezember 2002, ISBN 3-05-002789-4.

Переклади праць Вольфганга Вельша[ред. | ред. код]

  • Вельш В. «Постмодерн». Генеалогия и значение одного спорного понятия // Путь. — №. 1. — Москва, 1992. — С. 109—136.
  • Вольфганг Вельш (Магдебург, ФРГ): Основные различия традиционной, нововременной и постмодерной концепций разума / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Філософія: класика і сучасність. Матеріали III Харківських Міжнародних Сковородинівських читань. — Харків: «Центр освітніх ініціатив», 1996. — С. 6-7.
  • Вольфганг Вельш (Магдебург, ФРГ): Трансверсальность. Трансверсальный разум и разум вообще / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Культура у філософії XX століття. Матеріали IV Харківських міжнародних Сковородинівських читань (30 вересня — 1 жовтня 1997 р.) — Харків: Університет внутрішніх справ, 1997. — С. 22-33.
  • Вольфганг Вельш (Магдебург, ФРГ): Жиль Делёз или гетерогенность и соединение / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Проблема раціональності наприкінці XX століття. Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань (29-30 вересня 1998 р.) — Харків: Університет внутрішніх справ, 1998. — С. 102—113.
  • Вольфганг Вельш (Йена, ФРГ): Справедливость как новая ведущая идея разума / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Ідея справедливості на схилі XX століття. Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинівських читань (28-29 вересня 1999 р.) — Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. — С. 89-104.
  • Вольфганг Вельш. Наш постмодерний модерн. Пер. з нім. А. Л. Богачова, М. Д. Култаєвої, Л. А. Ситніченко. — Київ: Альтерпрес, 2004.
  • Вольфганг Вельш (Йена, ФРГ): Евроцентричны ли права человека? / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава / Матеріали XIII Харківських міжнародних Сковородинівських читань (30 вересня — 1 жовтня 2005 р.). — Харків: Прометей-Прес, 2005. — C. 30-38.
  • Вольфганг Вельш (Йена, ФРГ), Разум и кризис. Гуссерль: спасение через углубление разума / Перевел с немецкого Владимир Абашник // Феноменологія і мистецтво. Щорічник Українського феноменологічного товариства, 2002—2003 / Phaenomenologie und Kunst. Jahresalmanach der Ukrainischen Phaenomenologischen Gesellschaft, 2002—2003. — Київ: ППС-2002, 2005. — С. 149—158.
  • Вельш Вольфганг (Йєна, ФРН). Лінгвістичний ідеалізм / З німецької мови переклав Володимир Абашнік // Мова в професійному вимірі: комунікативно-культурний аспект / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (17-18 грудня 2014 р.). — Харків: НУЦЗ України, 2014. — Частина І. — С. 3-7.
  • Вельш Вольфганг (Йєна, ФРН). Що ми чуємо, коли ми слухаємо музику? / З німецької мови переклав Володимир Абашнік // Людина, суспільство, комунікативні технології. Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 21–22 жовтня 2021 р. Харків: ДІСА ПЛЮС, 2021. С. 83–87.

Література[ред. | ред. код]

  • Абашник В. А. Концепция «трансверсального разума» у Вольфганга Вельша // «Філософія: класика і сучасність». Матеріали III Харківських Міжнародних Сковородинівських читань. — Харків: «Центр освітніх ініціатив», 1996. — С. 51-52.
  • Абашник В. А. Понятия «знание» и «справедливость» в немецком идеализме и постмодернизме (Шад-Лиотар-Вельш) // Культура у філософії XX століття. Матеріали IV Харківських міжнародних Сковородинівських читань (30 вересня — 1 жовтня 1997 р.). — Харків: Університет внутрішніх справ, 1997. — С. 3-14.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #128555343 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. The Fine Art Archive — 2003.