Очікує на перевірку

Вулиця Леніна (Севастополь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Леніна
Севастополь
Будівля колишнього Держбанку
Будівля колишнього Держбанку
Будівля колишнього Держбанку
РайонЛенінський
Назва на честьВолодимира Леніна
Колишні назви
Балаклавська дорога, Адміралтейська, Катерининська
Загальні відомості
Протяжність1 760 м
Координати початку44°36′59.63″ пн. ш. 33°31′29.13″ сх. д. / 44.61656° пн. ш. 33.52476° сх. д. / 44.61656; 33.52476
Координати кінця44°36′5.63″ пн. ш. 33°31′27.62″ сх. д. / 44.60156° пн. ш. 33.52434° сх. д. / 44.60156; 33.52434
Транспорт
Рухтри смуги в одному напрямку
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'яткидив. тут
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Леніна у Вікісховищі

Ву́лиця Ле́ніна — вулиця в Ленінському районі Севастополя, між площами Нахімова та Ушакова.

Знаходиться на східній стороні Центрального міського пагорба і простягається вздовж західного берега Південної бухти з півночі на південь.

Входить у Центральне міське кільце Севастополя.

Нумерація будинків починається від площі Нахімова та закінчується в районі площі Ушакова.[1]

Після прийняття закону про декомунізацію у 2015 вулиця підлягає перейменування, але через окупацію у 2014 виконання закону поки що неможливе.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця Леніна є найстарішою вулицею Севастополя[2]. Вона виникла у XVIII столітті і спочатку називалася Адміралтейською, аж поки у 1787 році її не перейменували в Катерининську.

У 30-ті роки XIX століття на Катерининській вулиці знаходилися приватні будинки, у тому числі будинки глави міста Івана Носова і військового генерал-губернатора Столипіна, купецькі будинки, жіноче училище, казарми флотських екіпажів, за якими стояло училище флотських юнг.

До 1840 року були забудовані обидві сторони вулиці. Будівлі цього періоду, побудовані в стилі ампіру та класицизму, мали невеликі розміри. З правого боку стояли будинки вищого командного складу Чорноморського флоту, де мешкали командири кораблів і офіцери.

Після закінчення Кримської війни, місто почали відновлювати і упорядковувати лише у 70-х роках XIX століття. Одним з перших було відбудовано будинок генерала Едуарда Тотлебена. У вересні 1869 року з ініціативи тих, хто захищав місто під час Кримської війни (185356), для увічнення пам'яті учасників героїчної оборони міста, в кімнатах, де він жив, був заснований музей оборони Севастополя 1854—1855 років. Створений музей був на добровільні пожертвування.

Окреме приміщення для музею збудоване в 1895 році за проектом академіка А. Кочетова.

До кінця XIX століття на Катерининській вулиці були розібрані останні руїни і тут свої будинки почали будувати багаті купці, офіцери та чиновники. В кінці 90-х років XIX століття тут мешкали князь Алі-Бей Балатуков, генерал-майор Золотарьов, В. І. Феолій і М. Кефелі.

В кінці XIX — на початку XX століття на вулиці знаходилися різноманітні майстерні. У 1896 році було проведено електрику, а у 1898 році запущено міський трамвай.

3 січня 1921 року рішенням Севастопольського ревкому Катерининська була перейменована на вулицю Леніна.

Під час Другої світової війни вулиця піддалася сильному руйнування. В кінці 40-х і початку 50-х років XX століття велися роботи з її відновлення та реконструкції.

Пам'ятники архітектури та історії

[ред. | ред. код]
  • Адміністративний будинок 1953 року (вул. Леніна, 3);
  • Адміністративний будинок 1950 року (вул. Леніна, 4, 6);
  • Будинок культури 1953 року (вул. Леніна, 25);
  • Будинок районного комітету КПУ 1950 року (вул. Леніна, 31);
  • Будинок кінотеатру «Україна» 1953—1955 років (вул. Леніна, 35);
  • Прибутковий будинок початку XX століття (вул. Леніна, 41);
  • Особняк XIX століття (вул. Леніна, 43);
  • Будинок Центральної міської бібліотеки імені Л. Толстого 1952 року (вул. Леніна, 51).

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Главные улицы Севастополя — описание. 101Hotels.com (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  2. Вулиця Леніна на sevastopol.info. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 2 липня 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]