Козак велетенський
| ?Козак велетенський | |
|---|---|
 Cerambyx cerdo | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Жуки (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Інфраряд: | Кукуїформні (Cucujiformia) |
| Надродина: | Попикуваті (Chrysomeloidea) |
| Родина: | Скрипунові (Cerambycidae) |
| Підродина: | Козакові (Cerambycinae) |
| Триба: | Козакцеві (Cerambycini) |
| Рід: | Козак (Cerambyx) |
| Вид: | Козак велетенський |
| Біноміальна назва | |
| Cerambyx cerdo Linnaeus, 1758 | |
 Європейське розповсюдження Козака велетенського | |
| Підвиди | |
| |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cerambyx cerdo |
 Віківиди: | Cerambyx cerdo |
 EOL: | 3397950 |
 МСОП: | 4166 |
 NCBI: | 1365228 |
Козак велетенський[1] або вусач великий дубовий[2] (Cerambyx cerdo Linnaeus, 1758) — вид жуків з родини Скрипунових. Вид занесений до Червоної книги України у категорії «вразливий»[2]. Вагомий внесок у вивчення біології, екології та господарського значення виду зробили українські ентомологи Д. Ф. Руднєв і М. С. Грезе.
Науковий видовий епітет cerdo є латинізованим неологізмом, що походить від давньогрецького κέρδων – ремісник або заробіток[1].
Українська видова назва велетенський походить від слова велетень, що безпосередньо вказує на розміри тіла жуків, оскільки вид є найбільшим з-поміж скрипунових фавни України[1]. «Козак велетень» — це традиційна українська біномінальна назва[3][4]. У 1935 році Руднєв запропонував назву «великий дубовий скрипун»[5], у 1959 році Загайкевич трансформував цю назву у «вусач великий дубовий» шляхом уподібнення до російського «усач»[6]. Пізніше закріплення назви «вусач великий дубовий» відбулося через її перенесення із Червоної книги СРСР (1984 р.)[7] до Червоної книги України (1994, 2009, 2021)[8][9][2][1].
В Україні поширені також й інші назви, наприклад, коровиця рогата[10], козак велетень, козулька велика, коровиця рогата [3]; скрипун велетень, козак велетень, козулька велика [4].
Сучасний стан внутрішньовидового поділу Козака велетенського на підвиди залишається незрозумілим — сьогодні відомо 13 підвидів, 5 з яких описані впродовж 2018-2024 років. Уся наявна система виду побудована на морфологічних ознаках й не підтвердженою молекулярними даними, будучи очевидно надмірною.
Молекулярні дані свідчать про значну відмінність між іберійськими популяціями Козака велетенського і решти Європейського континенту [11], що однозначно показує окремішність місцевого підвиду. При цьому молекулярні дані отримані зі співставлення маркерів генів мітохондрієвих COI, 12S рРНК, 16S рРНК і ядрового 28S рРНК продемонстрували випадки гібридизації між Козаком велетенським (Cerambyx cerdo) і Козаком Веленсевим (Cerambyx welensii): обидва види мають ідентичні гаплотипи гену 28S рРНК [11]. Імовірно окремі морфопідвиди Козака велетенського є лише міжвидовими гібридами, а не внутрішньовидовими таксонами.
Великий вид (довжина самців і самок — 20-55 мм). Вусики довші за тіло, 1-й членик потовщений, 3-5-й — вузлуваті, решта члеників плоскі, із сильно сплющеним зовнішнім краєм. Передньоспинка опукла, з перетяжками, на диску у складках неправильної скульптури, з гострим горбом по бічному краю. Надкрилля довгі, звужені до вершини, в зморшкуватій скульптурі. Відросток передньогрудей на вершині вертикально спадає. Відросток середньогрудей широкий, на вершині глибоко вирізаний. Западини передніх тазиків заокруглені або ледь вирізані зовні у вигляді кута. Тіло смолисто-чорне, надкрилля чорні, просвічують бурим або рудим на вершині.
Личинка C. cerdo досягає 65-85 мм в довжину і 13-18 мм в ширину. Голова жовта з чорним переднім краєм. Є по 3 вічка з кожної сторони і поодинці на дорзальній і вентральній поверхнях скронь. Скроні без реберця в задній частині. Верхня губа поперечна, піднята посередині. Пронотум в поздовжніх боріздках в основній частині. Ноги з 4 члениками і кігтиком. Терґіт задньогрудей, стерніти середньо- і задньогрудей, а також мозолі черевця грубо ґранульовані.
Козак велетенський приналежний до європейської групи видів у складі європейського зоогеографічного комплексу[12]. Ареал охоплює Європу, Кавказ, Малу Азію, Близький Схід й Північну Африку[13].
В Україні Козак велетенський поширений спорадично по усій території, окрім Карпатських гір[12][14][15][16]. Найчастіше і з найвищою щільністю популяцій вид трапляється на Закарпатській низовині, Придніпровській височині і Кримських горах[17][18][19].
Жуки трапляються на гілках та стовбурах дерев, часто в місцях ушкодження стовбурів, з яких витікає сік, і яким вони живляться. Літ триває з травня по липень включно[5][12][14].
Заселяють переважно дуби (живі дерева і пні), рідше інші листяні породи. Личинка живе під корою, де, живлячись, вигризає довгі звивисті ходи. Перед заляльковуванням, вона вгризається в деревину, прокладаючи короткий гачкоподібний хід, який завершується лялечковою камерою. В цій камері личинка створює своєрідну стінку з дрібної тирси, яка закриває личинковий хід. Така стіночка забезпечує стабільний температурний режим в камері та захищає від зовнішніх ворогів, які могли б потрапити в личинковий хід. Лялечка формується восени або в кінці літа й жук зимує в лялечковій камері, виходячи на поверхню лише наступного року, на початку літа. Він спершу прогризає отвір в личинковий хід, а від так прогризає кору й виходить назовні[5][12][14].
Козак велетенський занесений до ІІ (1994)[8], ІІІ (2009)[9] і IV (2021)[2] видань Червоної книги України з охоронним статусом «вразливий» вид[20]. У ІІ і ІІІ виданнях ЧКУ Козак велетенський вказаний під назвою «вусач великий дубовий»[8][9], проте у IV виданні наявна суперечність: вказана видова наукова назва Cerambyx cerdo з українським дубляжем підвидового, а не видового рівня — «Вусач великий дубовий західний»[2].
Козак велетенський також входить до міжнародних природоохоронних переліків, включаючи Червоного списку МСОП (охоронний статус: вразливий вид), Європейського Червоного списку (охоронний статус: зникаючий вид), Бернської конвенції (Додаток ІІ. Види фауни, що підлягають особливій охороні) та Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони. Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони).[21][22]
- ↑ а б в г Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О.В. (2022) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІ: підродина козакові (Cerambycinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 38: 219-230 https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230
- ↑ а б в г д Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 січня 2021 року № 29.
- ↑ а б Щоголів І. 1919–1920. Словник української ентомольоґичної номенклятури (проєкт). Друкарня Українського наукового товариства. Київ. 80 с.
- ↑ а б Щоголів І., Паночіні С. 1928. Словник зоологичної номенклятури. Частина ІІІ. Назви безхребетних тварин. Evertebrata. (Проєкт). Державне видавництво України, Київ. 114 с.
- ↑ а б в Руднєв Д.Ф. 1935. Великий дубовий скрипун (Cerambyx cerdo L.). Київ : Вид-во Всеукр. Академії Наук. 141 с.
- ↑ Загайкевич І.K. 1959. До вивчення кормових зав'язків шкідливих лісових комах. Наукові записки науково-природничого музею АН УРСР. Т. 7. С. 78–83.
- ↑ Красная книга СССР: Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды животных и растений . 1984. Главная ред. коллегия: А.М. Бородин, А.Г. Банников, В.Е. Соколов и др. 2-е изд. Москва : Лесная промышленность. Т. 2. 480 с.
- ↑ а б в Червона книга України. Тваринний світ. 1994. М.М. Щербак (ред.). Київ : Українська енциклопедія, 464 с.
- ↑ а б в Червона книга України. Тваринний світ. 2009. За ред. І.А. Акімова. Київ : Глобалконсалтинг. 624 с.
- ↑ Верхратський І. 1864. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськімъ-павуку. Львів : Въ печатні М. Ф. Поремби. 18 с.
- ↑ а б Torres-Vila, L. M., & Bonal, R. (2018). DNA barcoding of large oak-living cerambycids: diagnostic tool, phylogenetic insights and natural hybridization between Cerambyx cerdo and Cerambyx welensii (Coleoptera: Cerambycidae). Bulletin of Entomological Research, 109(05), 583–594. https://doi.org/10.1017/s0007485318000925
- ↑ а б в г Загайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.
- ↑ Löbl, I., & Smetana, A. 2010. Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Volume 6: Chrysomeloidea I. Apollo Books, Stenstrup, 1–924.
- ↑ а б в Бартенев А.Ф. 2009. Жуки-усачи Левобережной Украины и Крыма. Xарків : ХНУ імені В.Н. Каразіна. 418 с.
- ↑ Бартенев А.Ф. 2003(2004). Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины. Вісті Харківського ентомологічного товариства, том XI, 1–2: 24-43.
- ↑ Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
- ↑ Zamoroka A.M. (2021) Consolidated data on distribution of Cerambyx cerdo Linnaeus, 1759 (Coleoptera: Cerambycidae) in Zakarpattya Region, Ukraine. Uzhhorod Entomological Readings – 2021. Abstracts of International Scientific Conference (Ukraine, Uzhhorod, 24-26, September, 2021). Uzhhorod: "Hoverla", 5.
- ↑ Rizun, V., Diedus V., Hushtan H., Hushtan K., Konovalova I., Kuzyarin O., Novikov A., Savytska A., Serediuk H., Shcherbachenko T., Yanytsky T., Zamoroka A. (2023) Representativeness of biota of western part of Ukraine in the Data Centre ‘Biodiversity of Ukraine’. GEO&BIO, 25: 51-63 https://doi.org/10.53452/gb2505
- ↑ Zamoroka A. (2023) New additions to the fauna of the longhorn beetles in Ukraine with a new record of rare, poorly known and invasive species. Baltic Journal of Coleopterology, 23 (2): 159-188. Doi: https://doi.org/10.59893/bjc.23(2).002
- ↑ Заморока А.М. (2022) Скрипунові включені до IV видання Червоної книги України – аналіз даних. У Яницький Т.П. та ін. (ред.): Актуальні проблеми вивчення ентомофауни західного регіону України: збірник тез науково-практичної конференції "XVI Львівська ентомологічна школа" (Львів, 25 жовтня 2022 р.). – Львів: Державний природознавчий музей НАН України, 19-21.
- ↑ Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 47). — ISBN 978-966-7830-13-5
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 54, 83)
- Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- І. К. Загайкевич. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131–132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- http://www.biolib.cz/en/taxon/id11035/ [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambyx.uochb.cz/cerambyx_cerdo.htm [Архівовано 10 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Вусач великий дубовий в Червоній книзі України [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
