Вяйне Аалтонен
| Вяйне Валдемар Аалтонен | ||||
|---|---|---|---|---|
| Wäinö Valdemar Aaltonen | ||||
 |
||||
| Вяйне Аалтонен | ||||
| При народженні | Wäinö Waldemar Aaltonen | |||
| Народження | 8 березня 1894 Марттіла,  Фінляндія |
|||
| Смерть | 30 травня 1966 (72 роки) | |||
| Гельсінкі, Фінляндія |
||||
| Національність | фін | |||
| Громадянство | Фінляндія |
|||
| Жанр | скульптор-монументаліст, медальєр, художник | |||
| Навчання | Рисувальна школа в Турку | |||
| Діяльність | художник, скульптор[d] | |||
| Напрямок | кубізм, футуризм | |||
| Твори | Lily[d] і Kun ystävyyssuhteet solmitaan[d] | |||
| Нагороди |
 |
|||
|
|
||||
 Wäinö Aaltonen на Вікісховищі |
||||
 Висловлювання у Вікіцитатах |
||||
Вяйне Валдемар Аалтонен (фін. Wäinö Aaltonen) (нар.8 березня 1894, Марттіла, Фінляндія — пом.30 травня 1966, Гельсінкі) — фінський скульптор-монументаліст, медальєр, театральний художник.
Біогафія[ред. • ред. код]
Закінчив Рисувальну школу в Турку (викладач — В. Вестерголм). Продовжував навчання у Франції, Італії, Великій Британії. Відвідував СРСР (Москва), де митця намагалися тенденційно позиціонувати як «співця робітничого класу». Почесний член Академії мистецтв СРСР (від 1958 року).
У Турку створено музей Аалтонена, де зібрано велику колекцію сучасного мистецтва.
Творчість[ред. • ред. код]
Дотримувався мистецьких стилів кубізму та футуризму, створив серію статуй, в яких поєднувався класичний натуралізм та задрапованість фігур. Працював із бронзою, мармуром, гранітом, керамікою.
Автор психологічних портретів:
- «Ян Сібеліус», мармур, 1935 рік, Будинок-музей Яна Сібеліуса, місто Порі.
Статуї:
- цикл «Діви», граніт, 1917—1941 роки;
- «Жінка у воді» , 1923—1924 рік;
- «Бігун Пааво Нурмі», бронза, 1924—1925 роки, Олімпійський стадіон Гельсінкі;
- «Статуя Миру» 1952 рік, відзначена Золотою медаллю Миру в 1953 році.
Майстер монументальної і декоративної скульптури.
- Пам'ятники:
- «Алексис Ківі», бронза, 1939 рік, Гельсінкі;
- «Фінським переселенцям», граніт, 1938 рік, Делавер, США.
- Монументи:
Працював також як медальєр і живописець.
Творчість Аалтонена ставлять в один мистецький ряд із роботами італійських скульпторів Маріно Мадзакураті, Джакомо Манцу (1908—1991).
Література[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вяйне Аалтонен |
- Цагарелли И. Вяйнё Аалтонен. — М., 1961. (рос.)
- Okkonen O. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1951. (фін.)
- Hakkila Esko. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1953. (фін.)
- Безрукова М. И. Вяйнё Аалтонен. М., 1981. (рос.)
