Війна євреїв проти Німеччини (теорія змови)
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Ainotoerni (внесок, журнали) о 12:48 UTC (81 хвилину тому). |
Існує антисемітська теорія змови про те, що Голокост був реакцією на оголошення євреями війни Німеччині. Прибічники цієї теорії стверджують, що євреї як єдиний субʼєкт розвʼязали Другу світову війну, у ході якої прагнули знищити Німеччину.
Цю теорію створила та поширювала нацистська пропаганда з метою виправдання переслідування та геноциду євреїв як самооборони. Зокрема у якості доказів агресивних планів євреїв щодо Німеччини використовувалися «оголошення війни» очільником Єврейського агентства Хаїмом Вейцманом у 1939 році та книжка маловідомого американського підприємця Теодора Кауфмана «Німеччина має загинути!».
Після закінчення Другої світової війни ця теорія змови лишається популярною серед неонацистів та ревізіоністів Голокосту[1][2][3].
Після поразки Центральних держав у Першій світовій війні у Веймарській республіці та Угорщині почали ширитися хибні чутки про те, що євреї у цих країнах вступили у змову з іноземними євреями, щоб саботувати воєнні дії та завадити перемозі (легенда про удар ножем у спину[4]). Дехто також звинувачував євреїв у спільній діяльності з розвʼязання війни з метою зруйнувати Європу та зробити її вразливою до «єврейського контролю». Євреїв також звинувачували у маніпулюванні мирними переговорами з метою отримання власної вигоди від реалізації післявоєнних договорів[5]. Німецькі антисеміти представили Версальську угоду як символ перемоги міжнародного єврейства[6].
У 1933 році нацисти стверджували, що антинацистський бойкот був агресією євреїв і почали у відповідь бойкотувати єврейські підприємства. Британська газета Daily Express 24 березня 1933 року опублікувала статтю під заголовком «Юдея оголошує війну Німеччині» (англ. Judea Declares War on Germany), що свідчить про те, що такі заяви не обмежувалися нацистською пропагандою[7]. Перед початком війни Адольф Гітлер неодноразово висловлювався про те, що євреї являють собою серйозну загрозу для Німеччини, в тому числі у своїй промові від 30 січня 1939 року, у якій заявив, що війна, розвʼязана євреями, призведе до «знищення єврейської раси в Європі»[8].
Все, що робили німці з євреями — починаючи з позбавлення виборчих прав у 1933 році і закінчуючи геноцидом — публічно представлялося нацистами не як війна проти євреїв, а як міра самооборони[9].
Для Гітлера початок світової війни 1 вересня 1939 року підтвердив ідею про те, що єврейська змова проти Німеччини існувала весь цей час, проте Німеччина сама почала війну своїм вторгненням у Польщу.
Історик Джеффрі Герф писав, що «згідно з параноїдальною логікою Гітлера, євреї розвʼязали війну, аби нацисти були змушені вести війну помсти проти євреїв Європи»[10]. Він також писав, що «ядром нацистського наративу про Другу світову війну» було твердження[11]:
Історичний субʼєкт под назвою «міжнародне еєрейство» розвʼязав Другу світову війну з наміром спричинити «більшовизацію» світу. Це зазнає невдачі. Замість цього нацистська Німеччина помститься за цю агресію та знищить євреїв. Вона буде вести «війну» проти євреїв у відповідь на «війну», яку євреї почали.
Оригінальний текст (англ.)A historical subject called "international Jewry" had launched World War II with the intent of bringing about the "Bolshevization" of the world. It would fail. Instead, Nazi Germany would retaliate for this aggression and annihilate the Jews. It would wage a "war" against the Jews in response to the "war" the Jews had started.
Дослідник нацистської пропаганди Рендалл Бітверк[12] писав, що «нацисти виправдовували свої спроби знищити євреїв твердженням, що вони захищалися лише від єврейських планів знищити Німеччину та її населення »[13]. Історик Ерік Шеберг вважав, що «нацисти переконали себе, що вони ведуть у імʼя захисту німецької раси війну, яку їм навʼязали євреї. Це була брехня, яку сприймали за правду люди, які потребували виправдання вбивства»[14].
У книзі «Мобілізована нація. Німеччина 1939–1945» (англ. The German War) історик Ніколас Старгардт стверджував, що до середини 1942 року прибічники «жорсткої лінії» серед нацистських ідеологів, таких як Мартін Борман, вважали, що німцям «слід дати зрозуміти, що тепер вони залучені у геноцидний глобальний конфлікт, який може закінчитися лише їх перемогою або поразкою». У відповідь на питання про те, як пояснити «вкрай суворі заходи», вжиті проти євреїв, Борман сказав місцевим нацистським діячам виправдовувати, а не заперечувати систематичні депортації та масові вбивства[15].
29 серпня 1939 року президент Всесвітньої сіоністської організації Хаїм Вейцман написав листа премʼєр-міністру Великобританії Невіллу Чемберлену, у якому заявив[7][16][17]:
У цю годину найбільшої кризи усвідомлення того, що євреї можуть зробити свій внесок у захист священних цінностей, спонукає мене написати цей лист. Я хочу найнедвозначнішим чином підтвердити заяви, які я та мої колеги зробили протягом останнього місяця й особливо минулого тижня: євреї підтримують Великобританію та будуть битися на боці демократій.
Оригінальний текст (англ.)In this hour of supreme crisis the consciousness that Jews have a contribution to make to the defence of sacred values impels me to write this letter. I wish to confirm in the most explicit manner the declarations which I and my colleagues have made during the last month and especially in the last week: that the Jews stand by Great Britain and will fight on the side of the democracies
Цей лист був опублікований у газеті «Таймс» 6 вересня 1939 року — вже після нападу Німеччини на Польщу[18].
У нацистській пропаганді лист було представлено як «єврейське оголошення війни» нацистській Німеччині та загроза фактичного нападу «євреїв». Нацисти також стверджували, що Вейцман у 1942 році надіслав телеграму «сіоністській групі», у якій зазначалося: «Євреї бажають зайняти своє місце у лавах тих, хто ставить собі за мету знищення Німеччини». Ніяких доказів того, що Вейцман відправляв таку телеграму, знайдено не було[19].
Філософ Берел Ленг писав, що сама по собі ідея «оголошення євреями війни Німеччині» виглядає абсолютно неправдоподібно. Відносно невелика група осіб, розкидана по різним країнам та континентам, яка не має ані держави, ані армії, може «оголосити війну» винятково у метафоричному сенсі[9].
Голова «Імперського обʼєднання германської преси» Отто Дітріх видавав директиви, які вимагали від усіх німецьких газет просувати теорію єврейської військової змови. Директива від 1 березня 1943 року вимагала від газет повідомляти, що: «Оголошення євреями війни європейським народам призвело до вживання енергійних заходів проти євреїв не лише в Німеччині, а й у багатьох інших європейських державах»[20]. У подальшому у червні 1944 року Дітріх та один з керівників прес-служби НСДАП Гельмут Зюндерман почали пропагандистську кампанію, у якій звинувачували Вейцмана та створене ним «Єврейське агентство для Палестини» у підготовці агресії проти Німеччини ще з 1929 року. Історик Майкл Берковіц писав, що підтверджень цим звинуваченням немає і «Єврейське агентство» не являло собою жодної загрози для Німеччини[21].
Як писав Ніколас Старгардт, «навіть після смерті Гітлера щоденники німців досі скаржилися на екзистенційну загрозу, яка виходить від міжнародного єврейства»[22]. Після Другої світової війни «єврейське оголошення війни» стало поширеною тезою серед неонацистів і ревізіоністів Голокосту[23][24]. Одним із відомих заперечників, що пропагував теорію «єврейської війни», є британський письменник Девід Ірвінг[25].
Німецький історик Ернст Нольте стверджував, що телеграма Вейцмана виправдовувала інтернування євреїв в окупованій німцями Європі у якості військовополонених. Окрім того, лист Вейцмана правдоподібно переконав Гітлера «у рішучості його ворогів знищити його набагато раніше, ніж перша інформація про Аушвіц стала відома світові». Твердження Нольте були оспорені Юрґеном Габермасом у ході «Історичного диспуту» 1986–87 рр. про Голокост та його місце в історичній памʼяті німців. Американська історикиня Дебора Ліпштадт писала, що в аргументах Нольте «відсутня будь-яка внутрішня логіка», адже переслідування євреїв почалися задовго до 1939 року, а Вейцман не мав жодних збройних сил для ведення будь-якої «війни» проти Німеччини[26][25].
Неонацистський пропагандистський фільм «Європа: остання битва» поширює хибне твердження про те, що євреї почали обидві світові війни як частину плану заснування Ізраїлю, змушуючи нацистів чинити самооборону[27][28].
- Антисемітський троп
- Єврабія
- Легенда про удар ножем у спину
- Теза превентивної війни Радянського союзу проти Німеччини
- ↑ Confino, Alon (2014). A World Without Jews: The Nazi Imagination from Persecution to Genocide (англ.). Yale University Press. ISBN 978-0-300-19046-5.
- ↑ Herf, Jeffrey (2006). The Jewish Enemy: Nazi Propaganda during the World War II and the Holocaust. Harvard University Press. ISBN 978-0-674038-59-2.
- ↑ Hobbs, Mark (2017). Alexander Ratcliffe: British Holocaust denial in embryo. Holocaust and Genocide Denial: A Contextual Perspective (англ.). Taylor & Francis. с. 16. ISBN 978-1-317-20416-9.
The idea that the war was fought for Jewish vengeance, interests or as a 'Jewish war' became a staple in the lexicon of Holocaust denial during the war, in its immediate aftermath, and in contemporary negationism and revisionism. This notion proposed that the war was created and brought about by Jews to stop Hitler because of his persecution of the Jews in Germany, and as an epic clash between two races: the Aryan race and the Jewish race. This idea became a stock trope of Holocaust deniers.
- ↑ Lang, 2006, с. 368.
- ↑ Antisemitism in History: World War I. Holocaust Encyclopedia (англ.). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Antisemitism: a historical encyclopedia, 2005, с. 737.
- ↑ а б Lang, 2009, с. 132—133.
- ↑ Herf, 2006, с. 4, 52.
- ↑ а б Lang, 2006, с. 364.
- ↑ Herf, 2006, с. 5.
- ↑ Herf, 2005, с. 63.
- ↑ Faculty Profile: Randall Bytwerk (англ.). Calvin University[en]. 11 серпня 2010. Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Bytwerk, 2005.
- ↑ Sjöberg, 2016, с. 235.
- ↑ Stargardt, 2015, с. 243—244.
- ↑ Berkowitz, 2007, с. 132.
- ↑ Chamberlain Welcomes Agency's War Aid; Says It Will Be "kept in Mind". Jewish Telegraphic Agency. 6 вересня 1939. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2023.
{{cite news}}: Вказано більш, ніж один|accessdate=та|access-date=(довідка) - ↑ Weizmann Ch. Jews to fight for Democracies : [арх. 6 жовтня 2008] : [англ.] // The Times. — 1939. — 6 September.
- ↑ Berkowitz, 2007, с. 131–132.
- ↑ Berkowitz, 2007, с. 122—123.
- ↑ Berkowitz, 2007, с. xix, 128—129.
- ↑ Kampfner, John (6 вересня 2015). The German War by Nicholas Stargardt review – the Third Reich's home front. The Guardian. Архів оригіналу за 28 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ Lang, 2006, с. 371.
- ↑ Hobbs, 2017, с. 16.
- ↑ а б Lipstadt, 2012, с. 112.
- ↑ Miller J., 2012, с. 41.
- ↑ Gilbert, David (26 May 2021). QAnon's Antisemitism Is Finally Being Displayed in Full. Vice (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 26 березня 2023.
It began by promoting the neo-Nazi film "Europa – the Last Battle" a 10-part film that claims Jews created Communism, and deliberately started both world wars as part of a plot to found Israel by provoking the innocent Nazis, who were only defending themselves.
- ↑ Williams, Arron (2 лютого 2023). False: The First and Second World Wars were started by Jewish nationalists trying to create Israel. Logically (en-gb) . Архів оригіналу за 3 лютого 2024. Процитовано 27 березня 2023.