Віктор Емануїл I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Емануїл I
італ. Vittorio Emanuele I
The return of Vittorio Emmanuel I to Turin.jpg
Псевдо il Tenacissimo
Народився 24 липня 1759(1759-07-24)[1]
Турин, Сардинське королівство
Помер 10 січня 1824(1824-01-10)[1] (64 роки)
Монкальєрі, Провінція Турин, П'ємонт, Італія
Поховання Базиліка Суперга
Діяльність король
Титул Герцог
Посада король
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Савойська династія
Батько Віктор Амадей III
Мати Марія Антонія Іспанська
Брати, сестри
У шлюбі з Марія Тереза Австрійська
Діти Марія Беатріче Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Анна Савойська, Марія Крістіна Савойська, Maria Adelaide di Savoia, Principessa di Savoiad[1], Carlo Emanuele di Savoia, Principe di Savoiad[1] і unknown daughter di Savoiad[1]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня Military Order of Italy орден Святих Маврикія та Лазаря Вищий орден Святого Благовіщення
Armoiries Sardaigne 1815.svg

Віктор Емануїл I (італ. Vittorio Emanuele I di Savoia; 27 липня 1759, Турин — 10 листопада 1824, Монкальери, Італія) — король Сардинського королівства і герцог Савойський в 1802—1821 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Третій син Віктора Амадея III і Марії Антуанетти Бурбонської. До вступу на престол носив титули герцога Аоста, маркіза ді Ріволі, маркіза ді Пьянецца.

Вступив на престол в 1802 році після зречення його брата Карла Емануїла IV. Після окупації французами П'ємонту в 1802 році, знаходився здебільшого на острові Сардинія. Там він провів перші дванадцять років свого правління, так як П'ємонт, Ніцца і Савойя були анексовані Францією.

Після падіння Наполеона Віктор Емануїл I повернувся в 1814 році в Турин. За Паризьким мирним договором 1815 року колишні володіння Савойського королівства були відновлені. На наступний день після повернення король оприлюднив едикт, яким скасовувалися всі французькі установи і закони, поверталися дворянські посади, посади в армії, феодальні права і сплата десятини.

Після французької присутності в П'ємонті посилилося ліберальний рух.

Незабаром після початку солдатських революцій в Іспанії та Неаполі почалися революційні хвилювання в П'ємонті. Віктор Емануїл не бажав йти на конституційні поступки і, не знаючи, що робити, відрікся від престолу на користь молодшого брата Карла Фелікса і поїхав до Ніцци.

Примітки[ред. | ред. код]