Карл Емануїл IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Емануїл IV
італ. Carlo Emanuele IV
Attributed to Panealbo - Charles Emmanuel IV - Venaria Reale.png
Народився 24 травня 1751(1751-05-24)[1][2][3]
Турин, Італія
Помер 6 жовтня 1819(1819-10-06)[1][2][3] (68 років)
Рим, Папська держава
Поховання
Країна Сардинське королівство
Діяльність король
Знання мов французька
Титул герцог
Посада King of Sardinia and Duke of Savoyd
Конфесія католицтво
Рід Савойя
Батько Віктор Амадей III
Мати Марія Антонія Іспанська
Брати, сестри Марія Анна Кароліна Савойська, Марія-Жозефіна Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Кароліна Савойська, Віктор Емануїл I, Карл Фелікс, Giuseppe Benedetto, Count of Astid, Prince Maurizio, Duke of Montferratd, Амадеусd і Марія Єлизаветаd
У шлюбі з Marie Clotilde of Franced
Greater coat of arms of the Kingdom of Sardinia (1720-1815).svg

Карл Емануїл IV (італ. Carlo Emanuele IV di Savoia; 24 травня 1751, Турин — 6 жовтня 1819, Рим) — король Сардинського королівства і герцог Савойський в 1796—1802 роках. Син Віктора Амадея III і Марії Антуанетти Бурбонської.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1773 році Карл Емануїл став наслідним принцом Сардинського королівства і отримав титул князя П'ємонту. Він зійшов на трон в 1796 році після смерті свого батька, в правління якого королівство втратило більшу частину території.

Одружився в Шамбері 6 вересня 1775 року на Клотільді ​​Французької (1759—1802), дочці Людовика Фердинанда, дофіна Франції. Дітей у них не було.

Після смерті дружини, в 1802 році, відрікся від престолу на користь свого брата Віктора Еммануїла I і присвятив себе релігії.

Після смерті у 1807 році кардинала Генріха Бенедикта Стюарта, який жив в Італії, колишній король Карл Емануїл став династично старшим серед нащадків будинку Стюартів, останнім представником якого по чоловічій лінії був кардинал (правителі Савойської династії походили від дочки Карла I Генрієтти). За заповітом особисто з ним знайомого кардинала Стюарта Карл Еммануїл став спадкоємцем якобітських домагань на престоли Англії і Шотландії. Однак ні він, ні хто-небудь з його спадкоємців (лінію яких маргінальні угруповання якобітів продовжують до теперішнього часу підтримувати) ніколи претензій на британський престол не висували.

Примітки[ред. | ред. код]