Каплун Віктор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Каплун)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віктор Каплун
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Григорович Каплун
Народження 5 травня 1958(1958-05-05) (66 років)
  м. Запоріжжя
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство  Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976–1977 СРСР Металіст (Харків) 42 (0)
1978–1981 СРСР Динамо (Київ) 50 (4)
1982–1984 СРСР Металіст (Харків) 82 (0)
Національна збірна
Роки Клуб І (г)
1980 СРСР СРСР 1 (0)
1983 СРСР СРСР (олімп.) 1 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Каплу́н Ві́ктор Григо́рович (нар. 5 травня 1958, м. Запоріжжя) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції захисника. Відомий виступами за харкіський «Металіст», «Динамо» (Київ) та збірну СРСР. Майстер спорту міжнародного класу (1980). За національністю — єврей[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Каплун народився у Запоріжжі, проте є випускником харківського спортінтернату, де його першим тренером був Микола Кольцов. У 18-річному віці Каплун вперше вийшов у основному складі «Металіста», який виступав на той час у другій лізі чемпіонату СРСР. Досить швидко молодий захисник став стабільним гравцем основи та привернув до себе увагу головної команди Республіки — київського «Динамо». Безсумнівно, цьому посприяла перемога на чемпіонаті Європи серед юніорів радянської збірної, у складі якої виступав і Каплун.

Закріпитися у київському клубі на той час було вкрай складно. Конкурувати доводилося з такими гравцями, як Безсонов, Балтача, Лозинський, Дем'яненко та інші. Однак Віктор Каплун доволі часто з'являвся на полі у сезоні 1979 року, а наступного сезону взагалі став одним з провідних гравців команди, яка після торішньої «бронзи» нарешті завоювала «золото». 1980 рік взагалі став найуспішнішим у кар'єрі футболіста — до золотих нагород чемпіонату він додав перемогу у складі збірної на Чемпіонаті Європи серед молодіжних команд та дебют у національній збірній СРСР. Це сталося 4 грудня 1980 року у виїзному матчі проти збірної Аргентини (1:1).

14 травня 1981 року, після засідання президії Федерації футболу СРСР за підсумками «дивного» матчу між «Динамо» (Київ) та ЦСКА, що відбувся 5 травня та транслювався на усю країну, Віктора Каплуна було відраховано з команди з формулюванням «за порушення спортивного режиму»[2].

Наступний сезон опальний захисник розпочав у рідному «Металісті», що на той час виступав вже у вищій лізі радянського чемпіонату. У 1983 році разом з командою Каплун дійшов до фіналу Кубка СРСР, де харків'яни поступилися ще одному представнику України — донецькому «Шахтарю». Того ж року Віктор провів єдиний матч у складі олімпійської збірної країни — 26 травня він з'явився на полі у перемжному для СРСР матчу з греками (3:0).

Після завершення активних виступів Каплун знайшов своє покликання у футбольному арбітражі. Тривалий час був інспектором матчів чемпіонату другої ліги та Кубка України з футболу.

2011 року на честь сторіччя київського футболу Віктора Каплуна було нагороджено найвищою нагородою Федерації футболу міста Києва — орденом «За заслуги»[3].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні трофеї

СРСР Молодіжна збірна СРСР

СРСР Динамо (Київ)

СРСР Металіст (Харків)

Особисті здобутки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Єврейський футбольний світ. Частина 1. Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 19 червня 2012.
  2. Лобановський провину так і не визнав. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 19 червня 2012.
  3. Сторіччя київського футболу. Свято вдалося. Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 19 червня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]