Баль Андрій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баль.

Андрій Баль
Андрій Баль
Особисті дані
Повне ім'я	Андрій Михайлович Баль
Народження	16 лютого 1958(1958-02-16)
	Розділ, Миколаївський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	9 серпня 2014(2014-08-09) (56 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Зріст	178 см
Вага	73 кг
Громадянство	Україна
Позиція	правий захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1977—1980 «Карпати» (Львів) 134 (12) 1981—1990 «Динамо» (Київ) 240 (11) 1990—1991 «Маккабі» (Тель-Авів) 28 (4) 1991—1993 «Бней-Єгуда» (Тель-Авів) 62 (3)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1981—1989	СРСР	20 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1999—2000 «Акоах» 2001—2003 «Ворскла» 2003—2007  Україна (помічник) 2009—2010 «Чорноморець» 2012  Україна (т.в.о)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Андрій Михайлович Баль (16 лютого 1958, Розділ, Львівська область, Українська РСР, СРСР — 9 серпня 2014, Київ, Україна) — радянський та український футболіст, український футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1977), Заслужений майстер спорту СРСР (1986). Володар Кубка Кубків УЄФА, чотириразовий чемпіон СРСР. З 6 по 17 жовтня 2012 року тимчасово виконував обов'язки головного тренера збірної України, керуючи командою у двох матчах.

Життєпис

Клубна кар'єра

Вихованець львівського футболу. У 1969 році зарахований до футбольної секції ДЮСШ в Новому Роздолі. З 1971 року — у львівському спортінтернаті. 1975 року почав виступи у дублі команди «Карпати» (Львів), а вже за два роки, у 1977 — в основному складі головної команди Львівщини. Допоміг команді повернутися до вищого дивізіону чемпіонату СРСР за результатами сезону 1979.

З 1981 року — гравець київського «Динамо». У складі команди чотири рази вигравав золоті медалі першості СРСР і стільки ж разів — Кубок країни. Переможець розіграшу Кубку Кубків УЄФА 1986 року.

1991 року переїхав до Ізраїлю, де протягом одного сезону грав за «Маккабі» (Тель-Авів), а згодом за клуб «Бней-Єгуда», у складі якого 1993 року завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірні

Викликався до збірних команд СРСР різних вікових категорій. Вигравав чемпіонат світу серед юнаків до 19 років у 1976, чемпіонат Європи серед юніорів до 20 років у 1977, молодіжний чемпіонат світу 1980.

У складі основної радянської збірної дебютував у 1981, відігравши протягом 8 років у її складі загалом 20 ігор, у тому числі в рамках фінальних частин чемпіонатів світу 1982 та 1986 років. У формі національної збірної відзначився одним забитим голом — у ворота збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1982.

Тренерська кар'єра

Після завершення ігрової кар'єри залишився в Ізраїлі, де почав працювати на посаді помічника головного тренера спочатку у клубі «Маккабі» (Хайфа), згодом у «Маккабі» (Герцлія). Як головний тренер дебютував 1999 року в ізраїльському клубі «Акоах». Протягом 2001—2003 років очолював полтавську «Ворсклу».

З 2003 року тісно співпрацював зі своїм колишнім партнером по київському «Динамо» Олегом Блохіним. Протягом 2003—2007 років входив до очолюваного останнім тренерського штабу національної збірної України, згодом у 2008 — до тренерського штабу ФК «Москва».

Упродовж сезону 2009/2010 тандем Блохін — Баль повернувся до українського футболу, аби допомогти покращити турнірне становище у чемпіонаті України одеському «Чорноморцю». Цього разу Баль став головним тренером, Блохін — спортивним директором клубу.

21 квітня 2012 року повернувся разом із Блохіним до керма національної збірної України, а 25 вересня того ж року увійшов до тренерського штабу Олега Блохіна в київському Динамо. Через хворобу Олега Блохіна, його нездатність виконувати обов'язки очільника збірної Андрія Баля тимчасово призначили виконувати обов'язки головного тренера національної команди України. Готував її до двох поєдинків відбору ЧС-2014: з Молдовою і Чорногорією. Незважаючи на задеклароване завдання здобути перемоги в обох двобоях, збірна України під керівництвом Баля виступила невдало, спочатку зігравши на виїзді внічию з молдованами, згодом поступившись на власному полі чорногорцям.

В останні роки працював у структурі «Динамо»: спершу асистентом тренера Олега Блохіна, потім тренером-селекціонером.

Могила Андрія Баля

9 серпня 2014 року раптово помер під час матчу ветеранів футболу в Києві на 57-му році життя. Похований на Байковому кладовищі Києва 12 серпня 2014 року (ділянка № 52а).

Сім'я

Дружина — Світлана, колишня артистка балету на льоду, син — Данило.

Досягнення

У складі «Динамо» (Київ)

• Володар Кубку Кубків УЄФА 1986.
• Чемпіон СРСР (4): 1981, 1985, 1986 та 1990.
• Володар Кубка СРСР (4): 1982, 1985, 1987 та 1990.

У складі «Карпат» (Львів)

• Переможець першої ліги Чемпіонату СРСР: 1979.

У складі збірних СРСР

• Срібний призер Чемпіонату Європи з футболу 1988.
• Бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1980.
• Чемпіон Європи (U-18): 1976
• Чемпіон світу (U-20): 1977
• Чемпіон молодіжного Чемпіонату Європи (2): 1980, 1990.
• Учасник чемпіонатів світу 1982 та 1986 років.

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» I ст. (13 травня 2016, посмертно) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича
• Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня (2011)
• Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006, за результатами виступу збірної України на Чемпіонаті світу)

Джерела

• Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1991.
• «Динамо» (Київ) — 1927/2007. — Київ, 2007. — С. 121.

Посилання

• Блог Андрія Баля на turnir.com.ua
• Андрей Баль: «Мой промах в Ленинграде стал роковым…» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — інтерв'ю А. Баля, березень 2010. (рос.)
• Профіль [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті rusteam.permian.ru (рос.)
• Статистика^{[недоступне посилання з лютого 2019]} на klisf.info (рос.)
• Профіль [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті legioner.kulichki.com (рос.)
• Профіль гравця на сайті «Український футбол в цифрах»