Баль Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Андрій Баль
Andriy Bal1.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Андрій Михайлович Баль
Народження 16 лютого 1958(1958-02-16)
  Розділ, Миколаївський район,
Львівська область,
Українська РСР, СРСР
Смерть 9 серпня 2014(2014-08-09) (56 років)
  Київ, Україна
Зріст 178 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція правий захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1977—1980 СРСР «Карпати» (Львів) 134 (12)
1981—1990 СРСР «Динамо» (Київ) 240 (11)
1990—1991 Ізраїль «Маккабі» (Тель-Авів) 28 (4)
1991—1993 Ізраїль «Бней-Єгуда» (Тель-Авів) 62 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1981—1989 СРСР СРСР 20 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1999—2000 Ізраїль «Акоах»
2001—2003 Україна «Ворскла»
2003—2007 Україна Україна (помічник)
2009—2010 Україна «Чорноморець»
2012 Україна Україна (т.в.о)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Андрій Михайлович Баль (16 лютого 1958, Розділ, Львівська область — 9 серпня 2014, Київ, Україна) — український футбольний тренер. У минулому — радянський футболіст. Майстер спорту міжнародного класу (1977), Заслужений майстер спорту СРСР (1986). Володар Кубка Кубків УЄФА, чотириразовий чемпіон СРСР.
Упродовж сезону 2009/2010 — головний тренер одеського «Чорноморця», а з 6 по 17 жовтня 2012 року тимчасово виконував обов'язки головного тренера збірної України, керуючи командою у двох матчах.

Життєпис[ред.ред. код]

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Вихованець львівського футболу. У 1969 році зарахований до футбольної секції ДЮСШ в Новому Роздолі.[1] З 1971 року — у львівському спортінтернаті. 1975 року почав виступи у дублі команди «Карпати» (Львів), а вже за два роки, у 1977 — в основному складі головної команди Львівщини. Допоміг команді повернутися до вищого дивізіону чемпіонату СРСР за результатами сезону 1979.

З 1981 року — гравець київського «Динамо». У складі команди чотири рази вигравав золоті медалі першості СРСР і стільки ж разів — Кубок країни. Переможець розіграшу Кубку Кубків УЄФА 1986 року.

1991 року переїхав до Ізраїлю, де протягом одного сезону грав за «Маккабі» (Тель-Авів), а згодом за клуб «Бней-Єгуда», у складі якого 1993 року завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірні[ред.ред. код]

Викликався до збірних команд СРСР різних вікових категорій. Вигравав чемпіонат світу серед юнаків до 19 років у 1976, чемпіонат Європи серед юніорів до 20 років у 1977, молодіжний чемпіонат світу 1980.

У складі основної радянської збірної дебютував у 1981, відігравши протягом 8 років у її складі загалом 20 ігор, у тому числі в рамках фінальних частин чемпіонатів світу 1982 та 1986 років. У формі національної збірної відзначився одним забитим голом — у ворота збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1982.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри, залишився в Ізраїлі, де почав працювати на посаді помічника головного тренера спочатку у клубі «Маккабі» (Хайфа), згодом у «Маккабі» (Герцлія). Як головний тренер дебютував 1999 року в ізраїльському клубі «Акоах». Протягом 2001—2003 років очолював полтавську «Ворсклу».

З 2003 року тісно співпрацював зі своїм колишнім партнером по київському «Динамо» Олегом Блохіним. Протягом 2003—2007 років входив до очолюваного останнім тренерського штабу національної збірної України, згодом у 2008 — до тренерського штабу ФК «Москва».

2009 року тандем Блохін — Баль повернувся до українського футболу, аби допомогти покращити турнірне становище у чемпіонаті України одеському «Чорноморцю». Цього разу Баль став головним тренером, Блохін — спортивним директором клубу[2].

21 квітня 2012 року повернувся разом з Блохіним до керма національної збірної України, а 25 вересня того ж року увійшов до тренерського штабу Олега Блохіна у київському Динамо. Через хворобу Олега Блохіна, його нездатність виконувати обов'язки очільника збірної, Андрій Баль був тимчасово призначений виконувати обов'язки головного тренера національної команди України. Готував її до двох поєдинків відбору ЧС-2014: з Молдовою і Чорногорією. Незважаючи на задеклароване завдання здобути перемоги в обох двобоях, збірна України під керівництвом Баля виступила невдало, спочатку зігравши на виїзді унічию проти молдован, згодом поступившись на власному полі чорногорцям.

В останні роки працював в структурі «Динамо»: спершу асистентом тренера Олега Блохіна, потім тренером-селекціонером.

9 серпня 2014 року раптово помер під час матчу ветеранів футболу в Києві на 57-му році життя[3][4]. Похований на Байковому кладовищі Києва 12 серпня 2014 року.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Світлана, колишня артистка балету на льоду, син — Данило.[5]

Досягнення[ред.ред. код]

У складі «Динамо» (Київ)[ред.ред. код]

У складі «Карпат» (Львів)[ред.ред. код]

  • Переможець першої ліги Чемпіонату СРСР: 1979.

У складі збірних СРСР[ред.ред. код]

Державні нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1991.
  • «Динамо» (Київ) — 1927/2007. — Київ, 2007. — С. 121.

Посилання[ред.ред. код]