Хохлюк Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Хохлюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Миколайович Хохлюк
Viktor Khokhljuk.JPG
Народився 21 березня 1971(1971-03-21) (51 рік)
Ровеньки, нині Луганська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст; футбольний статистик та історик
Знання мов українська

Віктор Миколайович Хохлюк (нар. 21 березня 1971, Ровеньки, нині Луганська область) — український спортивний журналіст та статистик футболу України, член Національної спілки журналістів України та Асоціації спортивних журналістів України[1]. Сьогодні — посібник «МВС ЛНР», головний редактор видання «Вперед — Ровеньки»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 березня 1971 року в м. Ровеньки (нині Луганська область, Україна, тоді Ворошиловградська область, УРСР, СРСР) у сім'ї гірника. Батько — Хохлюк Микола Олександрович 1939 року народження, помер у лютому 1982 року, мати — Хохлюк Раїса Йосипівна 1937 року народження. Серед родичів — російський математик Віталій Іванович Хохлюк.[3]

З ранніх років захопився футболом. Неодноразово виступав у популярних за часів СРСР, юнацьких змаганнях «Шкіряний м'яч». З юнацькою ровеньківською командою «Бригантина», двічі ставав переможцем міських та учасником обласних змагань. Займався футболом у місцевій ДЮСШ.

Освіта: вища — економічна.

Активний учасник МВС ЛНР[4]. Начальник управління масових комунікацій т. зв. «Міністерства зв'язку і масових комунікацій ЛНР».[5] У досьє Центра «Миротворець» про нього зазначено: «Посібник бойовиків. Активний учасник МВС ЛНР. Позивний: Хохлюк»[6].

Журналістика[ред. | ред. код]

Кореспондент всеукраїнського часопису «Український футбол». Блогер на сайті «Терикон».

Історією та статистикою футболу займається з 1983 року. Своїми заочними вчителями вважає таких відомих статистиків футболу, як: Олексій Бабешко з Донецька, Василь Гнатюк з Кривого Рогу, Костянтин Єсенін з Москви та Микола Жигулін з Кривого Рогу[7]. При вивченні даних про футбол, перевагу надає всім матеріалам, що стосуються українського футболу.

Зліва на право: Олексій Бабешко, Віктор Хохлюк та Андрій Бабешко

З листопада 2009 року активно зайнявся створенням символічних Клубів видатних українських футболістів. Основне нововведення в цих Клубах, статистика виступів українських футболістів в закордонних чемпіонатах та розіграшах тамтешніх кубків.

Опублікував більше тисячі авторських статистичних статей та інтерв'ю з футболістами команд УПЛ, першої та другої ліг України. Однією з своїх інтерв'ю-знахідок, вважає розмову з відомим футболістом Віталієм Парахневичем про екзотичний Південно-корейський чемпіонат з футболу, де як відомо Парахневич досяг всіляких футбольних титулів. Але все ж таки, найкращим своїм інтерв'ю вважає, розмову з воротарем — ветераном українських чемпіонатів — Ігорем Шуховцевим[8].

Автор символічних клубів видатних українських футболістів: бомбардирів — Клубу Олега Блохіна та Клубу для іноземних бомбардирів в чемпіонаті України імені Максима Шацьких, Клубу воротарів імені Євгена Рудакова.

На інформаційному агентстві Sport.ua започаткував рубрику «Українці за кордоном» [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.][9][10], присвячену виступам українських футболістів в закордонних чемпіонатах.

З колишнім гравцем збірної України з футболу Євгеном Левченко реалізовують соціальний проект щодо підтримки дітей. В травні 2012 року завдяки фінансуванню Левченка, побачила світ книга «Голеадори» [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.], кошти від продажу якої підуть на розвиток дитячого будинку в місті Костянтинівка Донецької області.

Його статті та інтерв'ю з футболістами і тренерами друкували у виданнях: «Таврія-спорт», «Український футбол», «Футбольний огляд», «Футбол + спортивні новини» та на багатьох сайтах про футбол.

Євро-2012[ред. | ред. код]

Під час європейського чемпіонату з футболу що проходив в Україні та Польщі, працював з експертами. Серед них були відомі вітчизняні футболісти та тренери: Юрій Дегтерьов, Юрій Дмитрулін, Ігор Гамула, Олександр Головко, Сергій Кандауров, Євген Левченко, Віктор Леоненко, Василь Рац та інші.

Авторські праці[ред. | ред. код]

книги[ред. | ред. код]

довідники[ред. | ред. код]

презентації книг[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Відзнака АСЖУ — «Найкраща спортивна книга року»[11]: 2012.
  • Відзнака АСЖУ — «Золоті пера і голоси АСЖУ»[12]: 2013.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Асоціації спортивних журналістів України — 12 років!. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 28 грудня 2012. 
  2. Глава ЛНР наградил коллектив газеты «Вперед — Ровеньки» [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (lugansk1.info, 18.12.2015) (рос.)
  3. Виктор Хохлюк: В истории украинского футбола много вопросов. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 7 червня 2017. 
  4. Хохлюк Віктор Миколайович. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 22 квітня 2016. 
  5. Вузы ДНР и ЛНР в Луганске подписали договор о творческом сотрудничестве. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 13 травня 2017. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 7 червня 2017. 
  7. Клуб Олега Блохина: О каждом бомбардире детально [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Игорь Шуховцев: «Благодаря Альтману я стал вратарем» (рос.)
  9. «Українці за кордоном: Воронін — другий. Тимощук — відпочиває». Архів оригіналу за 10 листопада 2011. Процитовано 2 лютого 2012. 
  10. Украинцы за границей. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 2 лютого 2012. 
  11. Нагороди — найкращим!. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 28 грудня 2012. 
  12. «Підсумки спортивного 2013 року». Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 5 травня 2014.