Вініфред Бренчлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вініфред Бренчлі
Народилася 10 серпня 1883(1883-08-10)[1][2][3]
Лондон, Сполучене Королівство[4]
Померла 27 жовтня 1953(1953-10-27)[1][2] (70 років)
Harpendend, Велика Британія[4]
·інсульт
Країна  Велика Британія[5]
 Сполучене Королівство
Діяльність ботанік, таксономістка, агрономка, наукова письменниця
Галузь агрономія[6], Екологія рослин[6], бур'ян[6], fertilizationd[6] і Живлення рослин[6]
Alma mater Університетський коледж Лондона (1911)[1], James Allen's Girls' Schoold[3] і Swanley Horticultural Colleged[3]
Знання мов англійська[7]
Заклад Ротамстедська дослідна станціяd
Нагороди
Вініфред Бренчлі

Вініфред Елсі Бренчлі (англ. Winifred Brenchley; 1883 — 1953) — британська вчена, сільськогосподарський ботанік, працювала на Ротамстедській дослідницькій станції. Разом з Кетрін Ворінгтон вона продемонструвала роль бору як важливого мікроелементу для рослин. Вона була першою жінкою у Великобританії, яка увійшла в сферу сільськогосподарської науки, де домінували чоловіки[8]. Її вважали «провідним британським авторитетом з вивчення бур’янів на початку двадцятого століття»[9].


Юні роки та навчання[ред. | ред. код]

Вініфред Бренчлі народилася в Лондоні 10 серпня 1883 року в родині Елізабет Беккет та Вільяма Бренчлі, шкільного вчителя. У дитинстві вона перехворіла на кір і через те частково втратила слух. Вчилася у Дівочій школі Джеймса Аллена в Дулвічі, де одним із її вчителів була відома ботанік Ліліан Кларк[10].

Згодом вона два роки навчалася у Садівничому коледжі Свонлі, закінчила курс у 1903 році. До 1903 року коледж приймав лише жінок-студенток, щоб забезпечити відповідні професії для незаміжніх жінок. (У британських колоніях також зростав попит на садівників і аграріїв, і вважалося, що жінки краще підходять для цієї ролі.) Бренчлі отримала срібну медаль Королівського садівничого товариства, але залишила садівництво, щоб вивчати ботаніку[11]. 1905 року Бренчлі ступінь бакалавра в Університетському коледжі Лондона, де навчалася під керівництвом Френсіс Волл Олівер. У 1906-7 роках вона отримала стипендію Гілкріста для навчання в аспірантурі. У 1911 захистила дисертацію на тему «On the strength and development of the grain of wheat (Triticum vulgare)» і здобула ступінь доктора наук Лондонського університету[12].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Бренчлі працює у своїй лабораторії на Ротамстедській дослідницькій станції

Завдяки стипендії Гілкріста її прийняли до Ротамстедської дослідницької станції. За 60 років існування лабораторії вона була першою жінкою, яка там працювала, і було визнано, що її призначили, «тому що наявні кошти не залучили б відповідного чоловіка»[13]. Незабаром її роботу високо оцінили і через рік вона стала постійним співробітником на посаді керівника кафедри ботаніки, обіймала цю посаду до виходу на пенсію в 65 років[14].

Ще на початку навчання в Ротамстеді вона продемонструвала свої технічні навички, удосконалюючи техніку вирощування рослин у водній культурі та наблизившись до відкриття важливої ​​ролі міді та цинку в живленні рослин, що й описала у своїй книзі Inorganic Plant Poisons and Simulants (1914, перевидано 1927). Відкриття Кетрін Ворінгтон ролі бору як мікронутрієнту в 1923 році[15][16] і подальші дослідження впливу бору є, мабуть, найвідомішою роботою Бренчлі[17]. Іншим її головним науковим інтересом була екологія бур'янів, в книзі Weeds of Farmland (1920) вона провела перше комплексне наукове дослідження бур'янів у Великобританії. Наступною була видана книга «Manuring of Grass Land for Hay» (1924), в якій описала, як добрива впливають на ботанічний склад луків.

У 1910 році Бренчлі була обрана членом Лондонського Ліннеївського товариствао. 1920 року вона стала членом Королівського ентомологічного товариства. Її основним ентомологічним інтересом були Lepidoptera[18]. 1948 року вона вийшла на пенсію та була нагороджена Орденом Британської імперії.

Вийшовши на пенсію, Бренчлі повернулася до садівництва. Вона також зібрала величезну кількість неопублікованого матеріалу у своїх дослідницьких зошитах, але не встигла опрацювати через важкий інсульт. Вініфред Бренчлі померла 27 жовтня 1953 року.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Inorganic Plant Poisons and Stimulants, Cambridge, Cambridge University Press, 1914 (Revised 1927)[19][20]
  • Weeds of Farm Land. London, Longmans Green, 1920
  • Manuring of Grass Land for Hay London, Longmans, Green, 1924
  • Suppression of Weeds by Fertilizers and Chemicals (with HC Long) London, Crosby Lockwood, 1949
  • 52 наукові статті, переважно в «Annals of Botany». Переплетений том колекції зберігається в бібліотеці Ротамстеда.

Див. також[ред. | ред. код]

Список жінок-ботаніків

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 177. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ а б в FemBio database
  3. ↑ а б в Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  4. ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  5. ↑ https://www.biodiversitylibrary.org/page/33266364
  6. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ D.S. Jenkinson, "Brenchley, Winifred Elsie (1883–1953)", Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004. Retrieved 7 August 2012
  9. ↑ Clinton L. Evans The War on Weeds in the Prairie West: An Environmental History Calgary, Univ. of Calgary Press, 2002 p.219
  10. ↑ Amanda Thomas "Dr.Winifred Brenchley, O.B.E. (1883–1953)". Retrieved 29 July 2013.
  11. ↑ Donald L. Opitz (2013) 'A Triumph of Brains over Brute': Women and Science at the Horticultural College, Swanley, 1890–1910. Isis 104(1) pp 30–62
  12. ↑ University of London Library Catalogue
  13. ↑ Sir E J Russell 'A History of Agricultural Science in Great Britain 1620–1954' London, Allen & Unwin, 1966 p.235
  14. ↑ Russell, E. J. (1953). Dr. Winifred Brenchley, O.B.E. Nature. 172 (4386): 936. Bibcode:1953Natur.172..936R. doi:10.1038/172936a0.
  15. ↑ Warington, K. (1923) "The effect of boric acid and borax on the broad bean and certain other plants". Annals of Botany 37 pp. 629–672
  16. ↑ Warington, Katherine; Brenchley, Winifred E. (1 січня 1927). The Role of Boron in the Growth of Plants. Annals of Botany (англ.). os-41 (1): 167—188. doi:10.1093/oxfordjournals.aob.a090062. ISSN 0305-7364.
  17. ↑ Anonymous (1948). Botany at Rothamsted: Dr. Winifred Brenchley. Nature. 162 (4123): 727. Bibcode:1948Natur.162S.727.. doi:10.1038/162727c0.
  18. ↑ The Remarks (on Fellows who have died in the year 1953) Proceedings of the Royal Entomological Society C 18 p.79
  19. ↑ Botany at Rothamsted : Dr. Winifred E. Brenchley. Nature (англ.). 162 (4123): 727. 1 листопада 1948. Bibcode:1948Natur.162S.727.. doi:10.1038/162727c0. ISSN 1476-4687. S2CID 4020784.
  20. ↑ Brenchley, Winifred Elsie (1914). Inorganic Plant Poisons and Stimulants (англ.). University Press. ISBN 978-1-5084-1219-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


Липський Володимир Іполитович Це незавершена стаття про ботаніка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вініфред_Бренчлі&oldid=41662311