Вітезслав Незвал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітєзслав Незвал
Vítězslav Nezval
Vítězslav Nezval, Dalešice Bust.jpg
Бюст Вітєзслава Незвала в Далешіце скульптора Яна Сімота
Народився 26 травня 1900(1900-05-26)
Біскупки, Моравія, Австро-Угорщина (зараз Чехія)
Помер 6 квітня 1958(1958-04-06) (57 років)
Прага, Чехословаччина (зараз Чехія)
·серцева недостатність
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехія
Національність чех
Діяльність поет, прозаїк, драматург і перекладач
Мова творів чеська
Magnum opus Valerie and Her Week of Wonders[d]
Партія Комуністична партія Чехословаччини
Автограф 150x100px
Нагороди

Вітєзслав Незвал (чеськ. Vítězslav Nezval; 26 травня 1900 — 6 квітня 1958) — чеський поет, прозаїк і перекладач, співзасновник поетизму, основний представник чеського сюрреалізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився В. Незвал 26 травня 1900 року в селі Біскупки на Моравії в родині сільського вчителя. У 1903 році родина переїхала до села Шеміковіце, про яке поет часто згадував у своїх працях (напр. «З мого життя»).

У 1911 році він вступив до гімназії у місті Тршебічі, навчання у якій завершив у 1919 році. Під час Першої світової війни потрапив до лав австро-угорської армії, але через хворобу вже за рік отримав звільнення.

Після війни Незвал вступив до Брненського університету на юридичний факультет. Провчившись семестр у місті Брно, перевівся на філософський факультет Карлового університету в Празі.

У 1922 році вступив до угрупування «Дев'єтсил», прихильниками якого розроблялася програма пролетарського мистецтва.

У 1923 році Незвал разом з К. Тейге «винайшли» поетизм, який в історію літератури увійшов як найвпливовіша чеська авангардистська течія.

У 1924 році Незвал вступив до лав комуністичної партії Чехословаччини. У 1924—1925 роках працював секретарем редакції наукового словника Томаша Гарика Масарика.

У сезоні 1928—1929 років працював драматургом Звільненого театру, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Франтішкою Ржеповою.

Незвал часто подорожував, бував у Франції, Монако, Італії та СРСР. Найважливішою була його перша подорож до Франції 1933 року, під час якої письменник познайомився з А. Бретоном та іншими французькими сюрреалістами. Уже в березні 1934 року Незвал заснував угрупування чеських сюрреалістів у Празі і уклав маніфест «Сюрреалізм в ЧСР».

У 1938 році з політичних міркувань Незвал відійшов від сюрреалізму. Також у тому ж році було розпущено і саме угрупування. Роки окупації Чехословаччини під час Другої світової війни поет провів у Празі, не скориставшись наданою йому можливістю емігрувати. Після війни Незал починає активно співпрацювати з комуністичною партією ЧСР. Його творчість цього періоду визначалася стилем будівничої поезії і була намаганням автора знайти самого себе у соціалістичному реалізмі.

У 1948 році Незвал одружився з Франтішкою Ржеповою, з якою прожив до самої смерті.

У 1953 році поета нагородили Золотою медаллю Всесвітньої Ради Миру за поему «Пісня світу». У 1956 році на ІІ з'їзді Спілки чехословацьких письменників він виступив з доповіддю «Про деякі проблеми сучасної поезії», в якій обґрунтував місце чеської літератури у світовому літературному процесі.

Помер Незвал 6 квітня 1958 року від серцевої недостатності, яку спричинило запалення легень.

Похований у Празі на Вишеградському кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Рання творчість[ред. | ред. код]

  • «Весна» (Jaro)
  • «Меланхолійні вампіри» (Melancholičtí upíři)
  • «Міст» (Most, 1922) — написана під впливом пролетарської поезії. Своє відображення у збірці знаходить період шкільного навчання письменника. Тут він згадує і про свій дім.
  • «Вечірні» (Večerní)
  • «Пси та інші історії» (Psi a jiné povídky)

Поетизм[ред. | ред. код]

  • «Пантоміма» (Pantomima, 1924) — перша поетистична збірка письменника.
    • «Абетка» (Abeceda)
    • «Дивовижний чарівник» (Podivuhodný kouzelník, 1922)
    • «Папуга на мотоциклі» (Papoušek na motocyklu) — програмна стаття поетизму.
  • «Вірші на листівці» (Básně na pohlednice, 1926)
  • «Написи на могилах» (Nápisy na hroby, 1926) — невелика поетистична проза.
  • «Пригоди ночі та віяла» (Dobrodružství noci a vějíře, 1927)
  • «Гра в кості» (Hra v kostky, 1928)
  • «Вірші ночі» (Básně noci, 1930)
  • «Дивовижний чарівник» (Podivuhodný kouzelník) — цей вірш став символом поетизму. Чарівник приходить в цей світ для того, щоб навчити людей радіти життю.
    • «Акробат» (Akrobat, 1927) — переламний вірш у творчості В.Незвала, написаний під впливом поеми Г. Аполлінера «Зона». Перша і третя частини створюють рамку поеми — монотематичну, написану в минулому часі, з оповіддю від третьої особи. Друга частина має зовсім іншу побудову. Тут ліричний герой представляє читачу образи зі свого життя, вживаючи теперішній час. Окремі образи поєднуються між собою асоціативно, характерними є політематичність та елементи автобіографії. Вірш сповнений вільних асоціацій, тут вживається метод автоматичного письма, відсутні знаки пунктуації. Сам вірш є непрямою полемікою з традицією європейської поезії.
    • «Едісон» (Edison) — у цьому творі поет замислюється над тим, що залишається від людини після її смерті, і приходить до висновку, що це її творіння. Образ Едісона у поемі уособлює собою позитивні риси, які надають життю необхідні імпульси. Цьому світу протистоїть світ гравців, які є носіями негативних якостей, що призводять до порожнечі життя.
  • «Сніданок у траві» (Snídaně v trávě, 1931)
  • «Ян у смутку» (Jan ve smutku, 1931)
  • «Скляний плащ» (Skleněný havelok, 1932) — у збірці починають з'являтися перші ознаки сюрреалізму.
  • «Зворотній квиток» (Zpáteční lístek, 1933)
  • «До побачення і хустинка» (Sbohem a šáteček, 1934) — ліричний щоденник подорожей Італією та Францією, який містить ознаки сюрреалізму.

Сюрреалізм[ред. | ред. код]

  • «Жінка у множині» (Žena v množném čísle, 1936)
  • «Прага з пальцями дощу» (Praha s prsty deště, 1936)
  • «Абсолютний могильник» (Absolutní hrobař, 1937)

Цього періоду також були анонімно видані збірки, в яких не було жодних ознак сюрреалізму та які стоять окремо від усієї творчості Незвала:

  • «52 гіркі балади вічного студента Роберта Давіда» (52 hořkých balad věčného studenta Roberta Davida, 1936) — у цих баладах автор звертається безпосередньо до читача, а в кінці кожної з них міститься так зване послання. У цій збірці він звертається до актуальних проблем сучасного йому суспільства. Всі балади мають сильне соціальне наповнення і виражають вірю поета у світову революцію.
  • «100 сонетів рятівниці вічного студента Роберта Давіда» (100 sonetů zachránkyni věčného studenta Roberta Davida, 1937)
  • «70 віршів з підземного світу на прощання з тінню вічного студента Роберта Давіда» (70 básní z podsvětí na rozloučenou se stínem věčného studenta Roberta Davida, 1938)

У 1938 році В. Незвал відійшов від сюрреалізму і вивів свою поезію за межі особистих цінностей:

  • «Мати Надія» (Matka Naděje, 1938) — написана під впливом тяжкої хвороби його матері.
  • «П'ять хвилин за містом» (Pět minut za městem, 1939) — була реакцією на загрозу Чехословаччині з боку фашистської Німеччини.

Соціалістичний реалізм[ред. | ред. код]

  • «Історичний образ» (Historický obraz, 1945)
  • «Великий орлой» (Velký orloj, 1949) — боротьба проти буржуазного мислення.
  • «Сталін» (Stalin, 1949)
  • «Пісня миру» (Zpěv míru, 1950)
  • «З батьківщини» (Z domoviny, 1951)
  • «Крила» (Křídla, 1952)
  • «Волошки і міста» (Chrpy a města, 1955)
  • «Незавершена» (Nedokončená, 1960)

Проза[ред. | ред. код]

Переважна більшість його прозових творів була видана в період з 1929 до 1934 року. Твори зосереджені на сфері підсвідомого.

  • «Хроніка з кінця тисячоліття» (Kronika z konce tisíciletí)
  • «Одержимість» (Posedlost)
  • «Вона хотіла пограбувати лорда Бламінгтона» (Chtěla okrást lorda Blamingtona)
  • Dolce farniente
  • «Пан Марат» (Pan Marat)
  • «Монако» (Monako) — повість
  • «Карнавал» (Karneval) — повість
  • «Валерія і тиждень див» (Valérie a týden divů, 1932) — «чорний» роман, за яким був відзнятий фільм у 1970 році.
  • «Аночка ельф і Солом'яний Губерт» (Anička skřítek a Slaměný Hubert) — для дітей
  • «Речі, квіти, тваринки і люди для дітей» (Věci, květiny, zvířátka a lidé pro děti)
  • «З мого життя» (Z mého života) — автобіографія, про поетизм.

У 1935—1938 роках вийшли книжки, написані у формі своєрідного путівника:

  • «Небачена Москва» (Neviditelná Moskva, 1935)
  • «Вулиця Жі-ле-Кюр» (Ulice Git-le-Coeur, 1936)
  • «Празький перехожий» (Pražský chodec, 1938)

Драматургія[ред. | ред. код]

  • «Коханці з кіоску» (Milenci z kiosku, 1932)
  • Manon Lescaut (1940) — одна з найкращих праць В. Незвала. Loretka (1941)
  • «Сьогодні ще заходить сонце над Атлантидою» (Dnes ještě zapadá slunce nad Atlantidou, 1956) — про небезпеку ядерної війни.
  • «Три мушкетери» (Tři mušketýři) за А. Дюма.
  • «Новий Фігаро» (Nový Figaro)
  • «Захована на сходах» (Schovávaná na schodech)

Інше[ред. | ред. код]

Також Незвал видав енциклопедію сучасних поетичних напрямів та декілька літературознавчих студій, присвячених Іржі Волкеру, Карелу та Йозефу Чапекам, Ярославу Врхліцькому, Петру Безручу тощо.

Переклав декілька праць Андре Бретона:

  • «Що таке сюрреалізм» (Co je surrealismus)
  • «Надя» (Nadja)

Переклади українською[ред. | ред. код]

Українською мовою окремі твори В. Незвала перекладали А. Павлюк, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, Г. Кочур, Є. Дроб'язко, В. Житник, П. Перебийніс та інші.

Література[ред. | ред. код]

  • HEDBÁVNÝ, Zdeněk: Divadlo Větrník. Praha: Panorama, 1988, str. 46, 81, 167
  • SEIFERT, Jaroslav. Všecky krásy světa. Praha: Československý spisovatel, 1982, str. 121,201, 215, 221, 237, 246–7, 278–9, 281–2, 292–6, 304–5, 307, 315, 317, 320, 341–3, 349, 377, 405, 422, 472, 520, 536, 538, 552, 595—600, 606