Гавриїл (Стеблюченко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Гавриїл
Архієпископ Благовіщинський та Тиндинський
(до 25 лютого 2003 — єпископ)
21 квітня 1994 — 5 жовтня 2011
Церква: Російська православна церква
Попередник: Інокентій (Васильєв)
Наступник: Лук'ян (Куценко)
Єпископ Хабаровський та Владивостоцький
23 липня 1988 — 31 січня 1991
Попередник: Гавриїл (Огородніков)
Наступник: Вадим (Лазебний)
намісник Псковсько-Печерського монастиря
7 квітня 1975 — 1988
Попередник: Аліпій (Воронов)
Наступник: Павло (Пономарев)
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Юрій Григорович Стеблюченко
Народження: 30 червня 1940(1940-06-30)
Україна Україна Херсон
Смерть: 20 травня 2016(2016-05-20) (75 років)
Росія Росія Благовєщенськ
Похований: Благовєщенськ
Священство: 19 червня 1966
Чернецтво: 15 червня 1966
Єп. хіротонія: 23 липня 1988

Нагороди:

Орден Дружби
Орден Дружби

Архієпи́скоп Гавриїл (в миру Юрій Григорович Стеблюченко; 30 червня 1940, Херсон, СРСР — 20 травня 2016, Благовєщенськ, Росія) — єпископ Російської православної церкви на покої; колишній архієпископ Усть-Каменогорський та Семипалатинський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Змалку відвідував Свято-Духів собор у Херсоні, за богослужіннями прислужував у вівтарі.

1958  — поступив до Одеської духовної семінарії, потім до Ленінградської духовної академії, яку закінчив у 1966 зі ступенем кандидата богослов'я за наукову роботу «Взаємовідносини Російської та Англіканської Церков у світлі історичної літератури».

15 червня 1966  — пострижений у чернецтво із нареченням імені «Гавриїл» на честь  — Архангела Гавриїла, 19 червня рукопокладений в ієродиякона і призначений на служіння до Спасо-Преображенського собору в місто Виборг.

1966 у серпні  — брав участь в роботі з'їзду християнської молоді в місті Лог'я, Фінляндія.

1967  — входив до складу делегації на урочистостях з нагоди 40-річчя Покровської та Нікольської громади московського патріархату у Гельсінки.

1967  — серпень 1968  — секретар російської духовної місії в Єрусалимі.

1968  — рукопокладений в ієромонаха, нагороджений набедреником і призначений настоятелем Спасо-Преображенського собору у Виборзі.

[19 серпня]] 1971  — нагороджений наперсним хрестом.

22 січня 1972  — призначений настоятелем Троїцького собору у Пскові.

7 квітня 1974  — возведений в сан ігумена і нагороджений палицею.

7 квітня 1975  — призначений намісником Псковсько-Печерського монастиря із возведенням у сан архімандрита.

1978  — Патріарх Пимен віддав наказ про відсторонення архімандрита Гавриїла, та під тиском Ради по справах релігій скасував рішення.

Архірейство[ред. | ред. код]

19 липня 1988  — призначений єпископом Хабаровським та Владивостоцьким.

23 липня 1988  — хіротонія.

31 січня 1991  — тимчасово відсторонений від керівництва єпрахрією. 25 березня звільнений за штат і направлений для повного розкаяння до Псковсько-Печерського монастиря під спостереження місцевого архієрея. Протягом 3 років не дозволено церковне служіння.

21 квітня 1994  — призначений єпископом Благовіщенським та Тиндинським.

28 серпня 1996  — отримав звання почесного громадянина міста Махачкала та Республіки Дагестан.

25 лютого 2003  — возведений у сан архієпископа.

Член Громадської Палати Амурської області.

5 жовтня 2011  — обраний архієпископом Усть-Каменогорським та Семипалатинським (Казанський митрополичий округ)[1].

27 грудня 2011  — за власним проханням пішов на покій.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Церковні

  • орден св. кн. Володимира II ступеня (1974)
  • орден прп. Сергія Радонезького ІІ ступеня (1979) та І ступеня (1989), іменна панагія (1982),
  • орден св. кн. Даниїла Московського ІІ ступеня (1992);

Світські

  • нагороди Новосибірського обласного комітету захисту миру (1975)
  • почесна срібна медаль СФМ (1980)
  • орден Дружби народів (1996).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]