Гайміто фон Додерер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайміто фон Додерер
Heimito von Doderer
[[Зображення:|250px|]]
При народженні Franz Carl Heimito Ritter von Doderer
Дата народження 5 вересня 1896(1896-09-05)
Місце народження Гадерсдорф-Вайдлінгау під Віднем
Дата смерті 23 грудня 1966(1966-12-23) (70 років)
Місце смерті Відень
Поховання Ґрінціндорське кладовище (Відень)
Національність Австрія Австрія
Громадянство Австрія Австрія
Мова творів німецька мова
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1920—1966
Напрямок реалізм
Жанр роман, оповідання
Magnum opus: роман «Штрудльгофські сходи» (1951)
Нагороди Велика державна премія Австрії (1958), Велика премія Баварської академії образотворчих мистецтв (1964)
Автограф: Автограф
doderer-gesellschaft.org
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Меморіальний камінь на місці будинку, в якому народився Додерер

Гаймі́то фон До́дерер (нім. Franz Carl Heimito Ritter von Doderer 5 вересня 1896, Гадерсдорф, під Віднем — 23 грудня 1966, Відень) — австрійський письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Батьком Додерера був віденський архітектор та інженер Вільгельм Карл фон Додерер, матір'ю — Вільгельміна (Віллі) Додерер (дівоче прізвище — Гюґель). Аристократичний титул у 1877 році був одержав дідусь Додерера Карл Вільгельм Крістіан риттер фон Додерер (1825—1900). Гайміто фон Додерер народився 5 вересня 1896 року в домі лісника неподалік від Гадерсдорф-Вайдлінгау, де тимчасово мешкала його родина, оскільки батько займався там регуляцією віденських річок. Будинок не зберігся, нині на його місці — пам'ятний камінь.

1902 року Додерер пішов до школи (нім. Übungsschule der k.k. Lehrerbildungsanstalt), що знаходилася на вулиці Зофієнбрюкенґассе, потім відвідував гімназію, розташовану в цьому ж будинку. Влітку 1903 року родина переїхала до літнього маєтку Ріґельгоф у Прайн-ан-дер-Раксі. Пізніше Додерер часто бував у цьому домі під час літніх вакацій. У початковій школі й гімназії Додерер був посереднім учнем.

1914 року поступив на юридичний факультет Віденського університету, в 1915 році був мобілізований до австрійської армії, де служив у драгунському полку. У 1916 році воював на Галицькому фронті як піхотинець, його полк який час розташовувався неподалік Чернівців. 12 липня того ж року потрапив у російський полон. Був відправлений разом з іншими полоненими у табір «Красная речка» під Хабаровськом. У таборі Додерер вирішив стати письменником, тут він написав свої перші тексти, що були пізніше опубліковані під заголовком «Сибірська ясність». Внаслідок Брест-литовського договору Додерер був звільнений з табору й потягом добирався додому, але зміг доїхати лише до Самари. Оскільки далі просуватися було неможливо, він вирішив повернутися назад до Сибіру. У Новосибірську разом з іншими австрійцями знову опинився в таборі. Звільнився й повернувся до Відня в 1920 році.

1920 року продовжив навчання у Віденському університеті, але полишив право й узявся вивчати історію й психологію. Студіюючи історію, цікавився насамперед епохою середньовіччя та історією Відня. У цей час почав публікувати статті, писав вірші й працював на своїм першим романом.

1923 року дебютував книгою віршів «Вулиці та картини», публікувався в численних газетах Відня. В 1925 році здобув докторський ступінь з історії. 1927 року покінчила життя самогубством сестра Додерера Гельґа, цього ж року Додерер одружився з Ґусті Гастерлінк. 1929 року почав роботу над романом Товсті панії (нім. Dicke Damen), який дописав вже після війни й опублікував під назвою «Демони».

1 квітня 1933 року вступив до націонал-соціалістичної партії. 1936 року переїхав до Німеччини, де поселився в Дахау. Про концентраційний табір, що там знаходився, не залишив у своїх щоденниках жодних згадок. Проте саме 1936 року почав дистанціюватися від нацизму. 1938 року з'явився його перший роман «Убивство, яке здійснює кожен» у престижному німецькому видавництві C.H.Beck. У 1940 році навернувся до католицизму. Мобілізований в авіацію, відправлений до Франції. 1942 року потрапив на східний фронт під Курськом. Страждав від жорстоких нападів невралгії. 1945 року опинився у полоні в Норвегії.

1946 року повернувся до Лінца, а потім того ж року — до Відня. На п'ять років був відсторонений від професійної діяльності через приналежність до нацистської партії. 1948 року завершив роман «Штрудльгофські сходи», але зміг опублікувати його лише в 1951 році. Роман приніс йому відомість, яка стала ще більшою після публікації в 1956 році «Демонів». 1962 року опублікував гротескний роман «Меровінги», а 1963 року — першу частину тетралогії «Роман № 7» «Слуньські водоспади».

Могила Додерера на Ґрінціндорському кладовищі у Відні.

Помер 23 грудня 1966 року від раку шлунку. Похований на віденському Ґрінціндорському кладовищі (Grinzinger Friedhof, група 10, ряд 2, номер 1).

Друга незавершена частина «Роману № 7» була опублікована посмертно в 1967 році під назвою «Межовий ліс».

Творчість[ред.ред. код]

У ранніх творах цікавився описом психологічних станів, пов'язаних з демонічними потягами людини та переплетінням людських доль. Для творів Додерера характерна сатирично-іронічна оповідна манера з особливим чорним гумором та схильністю до гротеску. Намагався повернути в сучасний роман зовнішній світ та нову універсальність подій і персонажів. У своїх найвідоміших романах «Штрудльгофські сходи» та «Демони» розгорнув широку панораму австрійського суспільства 1920-их років. Надскладна структура роману з безліччю персонажів та переплетінь їхніх доль, а також велике значення для розвитку романної дії так званої «мимовільної пам'яті» вказують на Додерера, як на продовжувача ідей Марселя Пруста, реалізованих у романі «У пошуках втраченого часу». Проте, на відміну від Пруста, Додерера цікавить насамперед зовнішній перебіг життя, а не прихований внутрішній світ персонажів. Другий романний цикл, що умовно називається «Роман № 7» повинен був зобразити австрійське суспільство починаючи з 1880-их років. Проте цей проект залишився нереалізованим: був опублікований лише перший роман «Слуньські водоспади», тоді як другий, незавершений роман був опублікований посмертно. Додерер є також автором стилістично досконалих новел та оповідань. Вірші носять автобіографічний характер. Писав також епіграми.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Gassen und Landschaft/ Вулиці й картини (1923, поезія)
  • Die Bresche/ Щілини (1924, роман)
  • Das Geheimnis des Reichs/ Таємниця імперії (1930, роман)
  • Ein Mord den jeder begeht/ Убивство, яке здійснює кожен (1938, роман)
  • Ein Umweg/ Окружний шлях (1940, роман)
  • Die erleuchteten Fenster/ Освітлені вікна (1951, роман)
  • Die Strudlhofstiege/ Штрудльгофські сходи (1951)
  • Das letzte Abenteuer/ Остання пригода (1953, повість)
  • Die Dämonen/ Демони (1956, роман)
  • Die Merowinger/ Меровінги (1962, роман)
  • Die Wasserfälle von Slunj/ Слуньскі водоспади (1963, перший роман задуманої та не написаної тетралогії)
  • Unter schwarzen Sternen/ Під чорними зорями (1966, оповідання)

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Гайміто фон Додерер, Подвійна брехня, або антична трагедія на селі // Книга пригод 3: Повісті й оповідання. Для середнього та старшого шкільного віку, К., 1995. — с. 258—269.

Визнання[ред.ред. код]

Лауреат Великої державної премії Австрії (1958), Великої премії Баварської академії образотворчих мистецтв (1964). З 1996 року в Австрії вручається премія імені Додерера.

Література[ред.ред. код]

  • Fleischer W. Heimito von Doderer: das Leben, das Umfeld des Werks in Fotos und Dokumenten. Wien: Kremayr & Scheriau, 1995
  • Fleischer W. Das verleugnete Leben. Die Biographie des Heimito von Doderer. Wien: Kremayr & Scheriau, 1996
  • Wolff L.-W. Heimito von Doderer. Reinbek: Rowohlt, 1996
  • Löffler H. Doderer-ABC. Ein Lexikon für Heimitisten. München: C.H. Beck, 2000
  • Luft D.S. Eros and inwardness in Vienna: Weininger, Musil, Doderer. Chicago; London: University of Chicago Press, 2003
  • Sommer G. Heimito von Doderer: «Technische Mittel». Fragmente einer Poetik des Schreibhandwerks. Wien: Braumüller 2006
  • Girardi C., Girardi M. Heimito von Doderers Preinblicke — Eine Lesereise mit alten und neuen Ansichten. Wien: ÖVG 2006
  • Редчиць Тетяна Вікторівна. Пізня проза Гайміто фон Додерера. Структура та наративні типи: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.04; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2011. — 19 с.

Посилання[ред.ред. код]