Галицький становий сейм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Галицький становий сейм, також Стани Галицькі — протопарламент Королівства Галичини та Володимирії. Діяв у 17751848 роках.

Історія[ред. | ред. код]

Патент Марії Терезії від 13 червня 1775 року включив Королівство Галичини та Володимирії до складу Станової організації провінцій Австрії. В ньому також йшлось про організацію на базі Терезіянського статуту як представницького органу різних соціяльних прошарків краю. Діяльність здійснювалась на основі ординацій 1775 — основної, 1782, 1817 років.

Виконавчим органом був «Становий», або «Крайовий» комітет. Складався з послів, обраних зі складу депутатів на 6 років. До роботи приступали після затвердження кандидатур цісарем. Головою був губернатор, іноді керував найстарший віком посол-магнат. Посади були платні — 2000 золотих ринських за весь термін роботи. Кожних 2 роки була ротація: 2 нові кандидатури обирались таємним голосуванням, затверджувалися цісарем. Комітет мав також: секретаря, архіваріуса, два переписувачі (копісти).

До першого складу входили:

  • 1 представник від духовенства
  • по 3 від магнатів, лицарів.[1]

Відповідно до патенту цісаря Йозефа ІІ від 1775 р., повинен був складатися з двох станів:

  • магнатського: князів, графів, баронів; архиєпископів, єпископів, інфулатів латинського та греко-католицького обрядів
  • лицарського: шляхта, яка сплачувала не менше 75 золотих ринських (тобто 300 польських злотих) податків (так звана «домінікальна контрибуція»); пізніше — делегатів капітул (прелати і каноніки, інфулати) обидвох обрядів, представників міст (2 делегати від Львова, фактично були третім станом).

Марія Терезія обіцяла представникам інших міст право брати участь в роботі сейму, але не дотрималась її.

Засідання відбувалися 1 раз у рік під керівництвом губернатора. Перед храмом шикувались військо та поліція (або «шпилір» — почесна варта), проїзд був замкнутий залізним ланцюгом.

Повноваження були незначні, де-факто сейм був дорадчим органом при губернаторові. Зокрема, розглядав питання розподілу податків, складав необхідні документи, надсилав їх на розгляд Придворної канцелярії. Мав право безпосередньо звертатись до цісаря. Був «повинен у найнижчому послуху і покорі погоджуватися з усіма побажаннями, вказівками уряду».

Патент цісаря Йозефа ІІ від 20 січня 1782 року обновив Терезіянський статут, ввів його в дію з незначними змінами, що стосувалися переважно обмеження участі духовенства в його роботі, 11 вересня того року.

Урочиста інаугурація відбулася 1782 року за присутности близько 230 послів, які склали вірнопідданську петицію цісарю. Скликався тільки 3 рази (1784, 6, 8) для вирішення питання порядку обрання війтів та присяжних сільських громад, також для обрання нових членів Станового комітету.

У 1802 році за рішенням ГСС місту було продано рештки Низького замку, який руйнувався.[2]

16 вересня 1817 року засідання відбулось в приміщенні костелу єзуїтів Львова. З 1818 року засідання проводились в читальній залі бібліотеки університету.

Члени[ред. | ред. код]

Очільники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 69.
  2. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 69.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]