Ганс Лоріц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Лоріц
нім. Hans Loritz
Народився 21 грудня 1895(1895-12-21)
Аугсбург, Королівство Баварія, Німецька імперія
Помер 31 січня 1946(1946-01-31) (50 років)
Ноймюнстер, Британська зона окупації Німеччини
·повішення[1]
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Діяльність військовослужбовець, пекар, поліціянт
Знання мов німецька[2]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна[1]
Членство СС[3]
Військове звання  Оберфюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Ганс Лоріц (нім. Hans Loritz; 21 грудня 1895, Аугсбург — 31 січня 1946, Ноймюнстер) — оберфюрер СС, комендант концентраційних таборів Естервеген, Дахау і Заксенгаузен.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки. Перша світова війна[ред. | ред. код]

Син офіцера поліції. Після закінчення народної школи вивчився на пекаря і кондитера. Працював підмайстром в Інсбруку, Відні, Будапешті та Берліні.

Восени 1914 року вступив добровольцем в 3-й Баварський піхотний полк, згодом перевівся в авіацію. Служив на Західному фронті, в 1917 році підвищений до унтер-офіцера, був неодноразово поранений. Здійснив 28 вильотів над розташуванням французьких військ. У липні 1918 року був збитий (отримав важкі поранення, а двоє його напарників загинули) і потрапив в полон. Після невдалої спроби втечі був поміщений в одиночну камеру, а потім переведений в робочий табір. Звільнений у лютому (за іншими даними, у вересні) 1920 року.

Служив в поліції Аугсбурга, потім працював в муніципальних службах (контролером і касиром на газовому заводі). Був двічі одружений, мав сина. З 1932 року безробітний.

Кар'єра в СС[ред. | ред. код]

У 1930 році вступив в НСДАП (№ 298 668) і СС. У квітні-грудні 1933 року — комендант 29-го штандарта СС. Потім служив у допоміжній команді СС в Дахау. Після звинувачення в крадіжці грошей з каси табірної їдальні представив прохання про переведення і був призначений комендантом концтабору Естервеген, який очолював з липня 1934 по березень 1936 року. З 1 квітня 1936 по 1 липня 1939 року — комендант концтабору Дахау.

1 липня 1939 року через жорстоке поводження з в'язнями був переведений на посаду командира 35-го штандарта СС в Грац. За допомогою праці в'язнів звів собі розкішну віллу в Санкт-Гільгені. Одночасно з квітня 1940 по вересень 1942 року був комендантом концтабору Заксенгаузен. Винайшов новий спосіб масового умертвіння радянських військовополонених. Привезених військовополонених приводили в приміщення, де наказували роздягтися догола. Потім їх вводили в наступне приміщення, де їх оглядав лікар з СС. Тому, у кого були золоті коронки, ставили над грудей блакитний хрестик. У третьому приміщенні, де нібито розташовувалася ванна, на одній зі стін була щілина, куди можна було просунути ствол пістолета. Коли жертва чекала продовження медичного огляду, один з охоронців вбивав її пострілом в потилицю. Музика з сусіднього приміщення глушила постріли. Там же були зроблені спеціальні кровостоки. Весь процес займав одну хвилину. Таким чином, під керівництвом Лоріца в Заксенгаузені було знищено щонайменше 12 000 радянських військовополонених. Лоріц, однак, був знятий з посади з тієї ж причини, що і в Дахау — звинувачення в корупції (включаючи будівництво за державний рахунок мисливського будиночка, витрати грошей на відгодівлю власних свиней тощо). З вересня 1942 року — вищий начальник СС і поліції оберабшніта «Північ» в Норвегії.

Після закінчення війни був інтернований.

Смерть[ред. | ред. код]

Наклав на себе руки 31 січня 1946, щоб уникнути видачі СРСР.

Звання[4][ред. | ред. код]

Нагороди[4][ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Allied internment camps in occupied Germany — Cambridge: Cambridge University Press, 2019.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  4. ↑ а б Loritz Hans. www.tenhumbergreinhard.de. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Johannes Tuchel: Konzentrationslager. Band 39 von Konzentrationslager: Organisationsgeschichte und Funktion der Inspektion der Konzentrationslager 1934—1938., 1991, S. 383
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Taschenbuch Verlag, Zweite aktualisierte Auflage, Frankfurt am Main 2005, S. 381.
  • Karin Orth: Die Konzentrationslager-SS. München 2004.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Лоріц&oldid=40174234