Гаррі Гопкінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаррі Гопкінс
Harry Lloyd Hopkins.jpg
Народився 17 серпня 1890(1890-08-17)[1][2]
Су-Сіті[1]
Помер 29 січня 1946(1946-01-29)[1][2] (55 років)
Нью-Йорк, США[1]
Рак шлунка
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, дипломат і нехудожній письменник[d]
Alma mater Гріннелльський коледж[d]
Посада Міністр торгівлі США
Партія Демократична партія США
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Гаррі Ллойд Гопкінс (англ. Harry Lloyd Hopkins, 17 серпня 1890(18900817), Су-Сіті, Айова — 29 січня 1946, Нью-Йорк) — американський державний і політичний діяч, Міністр в уряді Франкліна Рузвельта.

Біографія[ред.ред. код]

Гопкінс народився у небагатій родині, що постійно подорожувала Сполученими Штатами.
Батько його, Девід Гопкінс, змінив безліч професій — він був лимарем, комівояжером, золотошукачем, крамарем і т.ін. Він був майстром гри у кеглі, з чого мав пристойний додатковий заробіток. Батько народився у Бангорі, штат Мен. Після Громадянської війни його сім'я переїхала на захід. Коли він був золотошукачем у Південній Дакоті, то познайомився там і одружився із Анною Пікетт, шкільною вчителькою. Родом вона була із Гамільтона, що у провінції Онтаріо в Канаді.

Мати виховувала дітей у суворих традиціях методистської церкви.

Освіту Гопкінс отримав у Гріннеллському коледжі (штат Айова).

Після закінчення коледжу працював в Нью-Йорку у різних благодійних організаціях. У 19131924 роках керує відділом в Асоціації щодо поліпшення умов життя бідних. У 1924–1932 — голова ради директорів Нью-Йоркської асоціації з питань туберкульозу та охорони здоров'я. З 1932 року очолює створену Франклін Д.Рузвельтом (тоді-губернатором Нью-Йорка) Тимчасову надзвичайну організацію допомоги (ТЕРА).

Велика депресія[ред.ред. код]

Після обрання Франкліна Д.Рузвельта президентом США був запрошений ним на роботу в Вашингтон. З 22 травня 1933 року Гопкінс очолював Федеральну надзвичайну організацію допомоги (Фера), що забезпечувала громадськими роботами в умовах кризи мільйони американців, внаслідок того, що безробіття під час світового кризи 1929–33 років досягла катастрофічних розмірів.

Згодом керує Адміністрацією із забезпечення роботою (ВПА). Програми, розробником і керівником яких був Гопкінс, з'явилися найбільшими в історії США програмами по створенню нових робочих місць і боротьби з бідністю. Так, між 1933 і 1938 роками під його керівництвом було створено 8 мільйонів робочих місць. З урахуванням членів сімей зайнятих на державних роботах, поліпшити внаслідок цього свої умови життя змогли від 25 до 30 мільйонів американців.

Згідно з проектам ВПА, під керівництвом Гопкінса, було побудовано 2500 шпиталів і лікарень, 125 110 громадських будівель, 124 031 мостів, 1000 аеродромів, прокладено і відремонтовано 1047823 кілометрів доріг. Задані роботи охоплювали найрізноманітніші галузі та обсяги — від згрібання листя у парках до модернізації баз ВМС. Гопкінс дотримувався лівих політичних поглядів, унаслідок чого неодноразово звинувачувався американськими консерваторами, в тому числі і з «рідної» Демократичної партії, в симпатії до комуністів.

З 1938 по 1940 Гопкінс займав посаду міністра торгівлі США. Він пішов у відставку з офіційних постів в 1940 році за станом здоров'я (ще в 1937 році йому була проведена операція з видалення частини шлунка внаслідок захворювання на рак). Тим не менше залишався в «штабі» Рузвельта його найближчим помічником, будучи одним з найвпливовіших людей «ери Рузвельта».

Представник Президента[ред.ред. код]

Гопкінс брав участь у розробці закону про ленд-ліз, а також у дипломатичних переговорах із союзниками після вступу США у Другу світову війну. Від липня 1941 року Гаррі Гопкінс, як представник американського уряду і особисто президента Рузвельта, неодноразово відвідував Москву, де вів переговори зі Сталіним, Молотовим та іншими радянськими керівниками.

Вперше прибув до СРСР 30 липня 1941 для з'ясування позиції Москви з приводу необхідних військових поставок, а також для з'ясування намірів СРСР з приводу участі у війні. Доставлене Гопкінс послання американської адміністрації обіцяло підтримку США в постачанні озброєнь для Москви, а також пропозицію про скликання тристоронньої конференції (США, СРСР та Велика Британія), на якій би були обговорені позиції трьох сторін і театри воєнних дій. Для Сталіна головна мета полягала у відкритті другого фронту, але він підтримав пропозицію американської допомоги, в тому числі на радянсько-німецькому фронті.

Гопкінс дав позитивний звіт про переговори зі Сталіним, доповівши, що Радянський Союз готовий боротися до переможного кінця. 2 серпня 1941 між СРСР і США відбувся обмін нотами: Вашингтон заявив про готовність надати всіляке економічне сприяння СРСР. Проте підписання Атлантичної хартії між США і Великою Британією послабило впевненість СРСР в підтримці союзників, до того ж становище СРСР ставало все більш катастрофічним на Східному фронті.

Гопкінс — член американської делегації на конференціях в Касабланці, в Каїрі, Тегерані, Ялті та ін.

Проект «Венона» і закиди в роботі на СРСР[ред.ред. код]

Докладніше: Проект «Венона»

На думку деяких дослідників, Гаррі Гопкінс згадується в таємних телеграмах або під кодовим ім'ям «19», або «Заступник».

Особа агента з кодом «19» остаточно не встановлена. На думку британського дослідника Найджела Веста, це був президент чехословацького уряду в еміграції Едвард Бенеш.[3] Натомість, військовий історик Едуард Марк[4] та американські дослідники Герберт Ромерштайн та Ерік Брейндель дійшли висновку, що це був помічник Рузвельта — Гаррі Гопкінс.[5] Проте, на думку американських дослідників Джона Ерла Хейнес та Гарві Клєра, агентом «19» міг бути хтось зі складу британської делегації на Вашингтонську конференцію 1943 року.[6] Понад те, вони стверджують про відсутність будь-яких свідчень в інших архівах того, що Гопкінс був таємним агентом, а уривок повідомлення про агента «19» не називає його шпигуном.[7] Однак, архівіст КДБ і перебіжчик Василь Мітрохін стверджував, що Гопкінс був радянським агентом.[8] За словами перебіжчика з КДБ Олега Гордієвського резидент КДБ Ісхак Ахмеров називав Гопкінса «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів Війни.»[9] Майор Джордж Рейсі Джордан, спираючись на спостереження за роллю Гопкінса в проекті «Ленд-Ліз» називає його шпигуном[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118774913 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC
  3. Nigel West, Venona, największa tajemnica zimnej wojny, Warszawa 2006, p.138.
  4. Eduard Mark. «Venona's Source 19 and the Trident Conference of May 1943: Diplomacy or Espionage?». Intelligence and National Security. London, Summer 1998, pp. 1-31
  5. Romerstein, Herbert and Breindel, Eric (2000). The Venona Secrets: Exposing Soviet Espionage and America's Traitors. Regnery Publishing. с. 214. ISBN 0-89526-275-4. 
  6. Haynes, John Earl and Klehr, Harvey (1999). Venona: Decoding Soviet Espionage in America. Yale University Press. с. 205–206. ISBN 0-300-07771-8. 
  7. http://h-net.msu.edu/cgi-bin/logbrowse.pl?trx=vx&list=h-diplo&month=9907&week=b&msg=sObK4G6XORytI4LXBpW2xw&user=&pw=
  8. "The Sword and the Shield: The Mitrokhin Archive and the Secret History of the KGB, " by Vasily Mitrokhin and Christopher Andrew.
  9. "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev, " by Oleg Gordievsky and Christopher Andrew.
  10. From Major Jordan's Diaries by George Racey Jordon and Richard L. Stokes.

Література[ред.ред. код]

  • В. І. Головченко. Гопкінс Гаррі Ллойд // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Роберт Шервуд. Рузвельт и Гопкинс глазами очевидца. тт. 1-2, — М., 1958.
  • Evans, M. Stanton (Medford Stanton); Rommerstein, Herbert. (2012). Stalin's secret agents : the subversion of Roosevelt's governmen. New York: Threshold Editions. ISBN 978-1-4391-4768-9. 
  • West, Diana. American betrayal : the secret assault on our nation's characte. ISBN 978-0-312-63078-2. 

Див. також[ред.ред. код]