Гаряча лінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гаряча лінія — це пряма лінія зв'язку «точка-точка», за якою виклик автоматично спрямовується до попередньо вибраного адресата без будь-яких додаткових дій з боку користувача, коли кінцевий абонент знімає трубку.[1] Щодо комерційних організацій — кол-центр із єдиним номером для всіх міст. Прикладом може бути телефон, який автоматично підключається до екстрених служб після підняття слухавки. Тому спеціалізовані телефони гарячої лінії не потребують поворотного набору чи клавіатури. Гаряча лінія також може називатися послугою автоматичного сигналізації, дзвінка або послуги без трубки.[2][3][4]

Види[ред. | ред. код]

Справжні гарячі лінії не можна використовувати для здійснення дзвінків іншим користувачам, окрім попередньо вибраних адресатів. Однак у загальному або розмовному вживанні «гаряча лінія» часто відноситься до кол-центру, з яким можна зв'язатися, набравши стандартний телефонний номер або іноді самі телефонні номери.

Особливо це стосується цілодобових некомерційних номерів, таких як гарячі лінії поліції або гарячі лінії для суїцидів, які працюють цілодобово і таким чином створюють вигляд справжніх гарячих ліній. Проте все частіше цей термін застосовується до будь-якого номера телефону служби підтримки клієнтів.

«Гаряча лінія»  — прямий зв'язок (наприклад, телефонний) з місцем подій для передачі найсвіжіших новин або відомостей з перших рук. Щодо комерційних організацій — кол-центр із єдиним номером для всіх міст. Такі телефони не повинні мати номеронабирача і можуть використовуватись лише для дзвінка на певний номер телефону. Однак такий термін часто використовують для стандартного телефонного номера або телефону колл-центру;[2][3][4]

Прямий дзвінок абонента (Hot line) — додатковий вид обслуговування абонента телефонної мережі, що дозволяє надсилати дзвінки після зняття мікротелефону без набору номера на телефон, номер якого заздалегідь повідомляється абонентом на станцію комутації;[4]

Лінія прямого зв'язку місцевої телефонної мережі (Ндп. лінія зв'язку, що не комутується) — лінія місцевої телефонної мережі, що з'єднує джерело інформації з її споживачем без участі комутаційних пристроїв телефонних станцій мережі;[5][6]

Канал некомутований (канал прямого зв'язку) — канал передачі, що з'єднує джерело інформації з її споживачем без участі комутаційних пристроїв телефонних станцій.[6][7]

В Україні[ред. | ред. код]

В Україні «Гарячі лінії» використовують для виклику екстрених служб за єдиним номером 112[8] або окремо[9]: ДСНС — 101; Поліція — 102; Швидка медична допомога — 103; Служба газу — 104. А також для зв'язку з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.[10][11][12]

Перелік гарячих ліній органів влади України[10][11][12][ред. | ред. код]

  1. Президент України +380 (44) 255-74-52 для реєстрації вхідної кореспонденції від юридичних осіб; +380 (44) 255-70-42 для звернень громадян;
  2. Урядова «Гаряча лінія» — 1545;
  3. +38 (044) 284-19-15 — Урядова «Гаряча лінія» для дзвінків із-за кордону (оплата за тарифами відповідного оператора зв'язку);
  4. 1512 — «Гаряча лінія» з питань Міністерства оборони України;
  5. 1539 — «Гаряча лінія» із соціальних питань;
  6. 1547 — «Гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству;
  7. 0 800 503 486 — лінія довіри РНБО з питань контрабанди та корупції на митниці;
  8. 0 800 504 425 — «Гаряча лінія» з питань освіти для мешканців тимчасово окупованих територій;
  9. 0 800 500 115 — «Гаряча лінія» Міндовкілля та зв'язку з питань захисту довкілля та природних ресурсів України;
  10. 1545 (на IVR кнопка 3) — «Гаряча лінія» з питань безпеки дітей в Інтернеті.

Між державами[ред. | ред. код]

Росія–Сполучені Штати[ред. | ред. код]

20 червня 1963 року була створена «гаряча лінія» СРСР та США. Найвідомішою гарячою лінією між державами є гаряча лінія Москва–Вашингтон, також відома як «червоний телефон», хоча телефони ніколи не використовувалися в цій якості. Цей прямий зв'язок було встановлено 20 червня 1963 року після Кубинської ракетної кризи, яка переконала обидві сторони в необхідності кращого зв'язку. Його вперше використав президент США Джон Ф. Кеннеді 30 серпня 1963 року  і використовував технологію телетайпа, пізніше замінену телекопіювальним апаратом, а потім електронною поштою.[13][14]

США–УКРАЇНА[ред. | ред. код]

Ще до вторгнення російських збройних сил в Україну 24 лютого 2022 року Сполучені Штати надали президенту України Володимиру Зеленському захищений супутниковий телефон, за допомогою якого він може здійснити зашифровану розмову з президентом США Байденом. 5 березня 2022 року Зеленський використав його для 35-хвилинної розмови зі своїм американським колегою про те, що ще можуть зробити США для підтримки України, не вступаючи в прямі бої з російськими військами. Подібний супутниковий телефон отримав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.[15]

Велика Британія–Сполучені Штати[ред. | ред. код]

Уже під час Другої світової війни — за два десятиліття до встановлення гарячої лінії Вашингтон-Москва — існувала гаряча лінія між Даунінг-стріт № 10 і бункером Кабінету міністрів під казначейством, Уайтхолл; з Білим домом у Вашингтоні, округ Колумбія. З 1943 по 1946 рік цей зв'язок був захищений за допомогою першої машини для шифрування голосу під назвою SIGSALY.[15]

Китай–Росія[ред. | ред. код]

Гаряча лінія зв'язку між Пекіном і Москвою використовувалася під час прикордонного протистояння між двома країнами в 1969 році. Проте китайці відмовилися від мирних спроб росіян і припинили зв'язок. Після примирення між колишніми ворогами гаряча лінія між Китаєм і Росією була відновлена ​​в 1996 році.[16]

Франція–Росія[ред. | ред. код]

Під час свого візиту до Радянського Союзу в 1966 році президент Франції Шарль де Голль оголосив про встановлення гарячої лінії між Парижем і Москвою. Лінія була модернізована з телексу до високошвидкісного факсу в 1989 році.[16]

Росія–Великобританія[ред. | ред. код]

Гаряча лінія Лондон-Москва офіційно не була створена до договору про дружбу між двома країнами в 1992 році. Про оновлення було оголошено, коли міністр закордонних справ Вільям Хейг відвідав Москву в 2011 році.[16]

Індія–Пакистан[ред. | ред. код]

20 червня 2004 року Індія та Пакистан погодилися продовжити заборону на ядерні випробування та встановити гарячу лінію Ісламабад-Нью-Делі між своїми міністрами закордонних справ, щоб запобігти непорозумінням, які можуть призвести до ядерної війни. Гаряча лінія була створена за сприяння військових офіцерів США.[17]

Китай–Сполучені Штати[ред. | ред. код]

Сполучені Штати та Китай створили гарячу лінію оборони у 2008 році, але вона рідко використовувалася під час криз.[17]

Китай–Індія[ред. | ред. код]

Індія та Китай оголосили про гарячу лінію для міністрів закордонних справ обох країн, підтвердивши свою прихильність зміцненню зв'язків і побудові «взаємної політичної довіри».[18]  Станом на серпень 2015 року гаряча лінія ще не була запущена.[19]

Китай–Японія[ред. | ред. код]

У лютому 2013 року суперечка щодо островів Сенкаку дала новий поштовх китайсько-японській гарячій лінії, яка була погоджена, але через зростання напруженості не була створена.[20]

Північна та Південна Корея[ред. | ред. код]

Між Північною та Південною Кореями існує понад 40 прямих телефонних ліній, перша з яких була відкрита у вересні 1971 року. Більшість із цих гарячих ліній проходять через спільну зону безпеки Пханмунджом (JSA) і підтримуються Червоним Хрестом. З 1971 року Північна Корея вимикала гарячі лінії сім разів, останній раз у лютому 2016 року. Після новорічного звернення Кім Чен Ина гарячу лінію на кордоні було знову відкрито 3 січня 2018 року.[21]

Індія–Сполучені Штати[ред. | ред. код]

У серпні 2015 року запрацювала гаряча лінія між Білим домом і Нью-Делі. Рішення про створення цієї гарячої лінії було прийнято під час візиту Обами до Індії в січні 2015 року. Це перша гаряча лінія, яка зв'язує прем'єр-міністра Індії з главою держави.[22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Про електронні комунікації. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.
  2. ↑ а б ДСТУ 2621-94 Зв'язок телефонний. Загальні поняття. Телефонні мережі. Терміни та визначення. Київ: Держстандарт України. 1994. с. 79.
  3. ↑ а б ДСТУ 2624-94 Зв'язок телефонний. Системи сигналізації. Терміни та визначення. Київ: Держстандарт України. 1994.
  4. ↑ а б в ДСТУ 3774-98 Система зв'язку національна єдина.Терміни та визначення. Київ: Держстандарт України. 1998.
  5. ↑ ГОСТ Р 50889-96. Сооружения местных телефонных сетей линейные. Термины и определения (Російською) . 1996.
  6. ↑ а б ДСТУ 2617-94 Електрозв'язок. Мережі та канали передавання даних. Терміни та визначення. Київ: Держстандарт України. 1994.
  7. ↑ СТО 70238424.17.220.20.005-2011 Системы связи для сбора и передачи информации в электроэнергетике. Условия создания. Нормы и требования (Російською) . 2011.
  8. ↑ «Система 112» України. mvs.gov.ua (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.
  9. ↑ У ДСНС розповіли, як телефонувати і викликати екстрені служби у разі відсутності мобільного зв'язку - SpeakerNews. speakernews.com.ua (амер.). Процитовано 24 квітня 2024.
  10. ↑ а б Про звернення громадян. Президент України Офіційне інтернет-представництво. Процитовано 24 квітня 2024.
  11. ↑ а б Урядовий контактний центр » Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади. ukc.gov.ua. Процитовано 24 квітня 2024.
  12. ↑ а б Урядовий контактний центр » “Гарячі лінії” та контактні дані для населення України. ukc.gov.ua. Процитовано 24 квітня 2024.
  13. ↑ Hot Line Agreement (1963). www.atomicarchive.com. Nuclear Arms Control Treaties. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 24 квітня 2024.
  14. ↑ Hotline established between Washington and Moscow. www.history.com. Архів оригіналу за 20 травня 2023. Процитовано 24 квітня 2024.
  15. ↑ а б P/K, Geplaatst door. Bilateral Hotlines Worldwide (англ.). Процитовано 24 квітня 2024.
  16. ↑ а б в Wayback Machine (PDF). www.clingendael.nl. Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2011. Процитовано 24 квітня 2024.
  17. ↑ а б China-U.S. Defense Hotline Shows Gulf as Military Chief Visits. Bloomberg.com (англ.). 13 травня 2011. Процитовано 24 квітня 2024.
  18. ↑ Finally, a hotline between India and China. NDTV.com. Процитовано 24 квітня 2024.
  19. ↑ Narendra Modi-Barack Obama hotline becomes operational. The Indian Express (англ.). 21 серпня 2015. Процитовано 24 квітня 2024.
  20. ↑ Japan suggests hotline to Beijing over island spat. South China Morning Post (англ.). 9 лютого 2013. Процитовано 24 квітня 2024.
  21. ↑ North Korea reopens hotline to South to discuss Olympics. BBC News (брит.). 3 січня 2018. Процитовано 24 квітня 2024.
  22. ↑ Narendra Modi-Barack Obama hotline becomes operational. The Indian Express (англ.). 21 серпня 2015. Процитовано 24 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаряча_лінія&oldid=42385763