Гельмут Бергер
| Гельмут Бергер | |
|---|---|
| Helmut Berger | |
 | |
| фото 1974 року | |
| Ім'я при народженні | Гельмут Штайнбергер |
| Дата народження | 29 травня 1944 |
| Місце народження | Бад-Ішль, Австрія |
| Дата смерті | 18 травня 2023 (78 років) |
| Місце смерті | Зальцбург, Австрія |
| Громадянство |
 Австрія |
| Національність | австрієць |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1967 — дотепер |
| Нагороди | «Давид ді Донателло» (1973) |
| IMDb | ID 0000918 |
 Гельмут Бергер у Вікісховищі | |
Гельмут Бергер (нім. Helmut Berger, справжнє прізвище Штайнбергер, 29 травня 1944, Бад-Ішль — 18 травня 2023, Зальцбург) — австрійський актор.
Біографія[ред. | ред. код]
Гельмут Бергер народився у курортному містечку Бад-Ішлі у сім'ї власників готелю, для яких він залишається персоною «нон грата»[1]. Провів дитинство в Зальцбурзі і відвідував францисканський коледж у Фельдкірсі. У 18-річному віці Бергер переїхав до Лондона, щоб навчатися акторській майстерності. Для того, щоб сплатити за навчання, він підробляв офіціантом, брав участь у показах модного одягу, знімався в рекламі. З 1965 року навчався в університеті Перуджі і був статистом у ряді італійських фільмів[2].
У 1964 році зіграв в епізоді фільму французького режисера Роже Вадима «Карусель»(1964). Того ж року на одному з показів моди Бергер познайомився з Лукіно Вісконті. Завдяки цій зустрічі, Гельмут Бергер зіграв свої найкращі, зоряні ролі в кіно і здобув широку популярність. У 1966 році Вісконті дав Бергеру першу роль в кіноновелі «Відьма, спалена живцем» для кіноальманаху «Чаклунки/Відьми» (фільм складався з п'яти новел, знятих різними режисерами, пов'язаних наскрізною роллю Сільвани Мангано).
Всесвітню популярність Бергеру принесли ролі Мартіна фон Ессенбека в «Загибелі богів» (1969), яку кінокритик Нью-Йорк Таймс Вінсент Кенбі назвав «роллю року»[3], і Людвіга II у стрічці «Людвіг» (1972). У одній з найзнаменитіших сцен «Загибелі богів» Бергер в жіночій сукні пародіює пісню, яку Марлен Дітріх, виконувала у своєму знаменитому фільмі «Блакитний ангел».
У пізніших фільмах режисери в основному експлуатували одночасно сексуальний і інфернальний образ Бергера, що дало привід кінокритику Андрію Плахову висловити сумнів щодо наявності у Бергера власного акторського таланту.
Смерть у 1976 році Лукіно Вісконті привела Бергера до глибокої депресії, у нього з'явилися проблеми з алкоголем і наркотиками. 17 березня 1977 року у першу річницю смерті Вісконті Бергер вчинив спробу самогубства, прийнявши смертельну дозу снодійного[4].
Бергер багато знімався у 1980—1990-х роках, зокрема на телебаченні, але усі його пізні роботи поступалися за якістю ролям у фільмах Вісконті. У 1983—1984 роках він був задіяний в одному сезоні популярною американською мильної опери «Династія».
Гельмут Бергер помер 18 травня 2023 року в себе вдома у Зальцбурзі за одинадцять днів до свого 79-го дня народження[5][6].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Гельмут Бергер — відкритий бісексуал, перебував у тривалих стосунках з Вісконті. Йому приписувалися романи з іншими знаменитостями обох статей. 19 листопада 1994 року Бергер одружився з італійською письменницею Франческою Гуідато (Francesca Guidato), але у 2004-му вони розлучилися[7].
Неодноразово з'являвся у ток-шоу на німецькому і австрійському телебаченні (що нерідко оберталося скандалами). 1998 року Бергер опублікував у Австрії мемуари «Ich» (Я)[8], значну частину якої присвятив своєму особистому життю.
Бергер вільно володіє німецькою (його рідна мова), англійською, французькою і італійською мовами, якими користується як у фільмах так і під час інтерв'ю.
Обрана фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Роль | Опис |
|---|---|---|---|---|
| 1964 | Карусель | La Ronde | епізод |   В титрах не вказаний
|
| 1966 | Відьми: Відьма, спалена жицем | Le Streghe | юнак з готелю |
|
| 1968 | Молоді тигри | Les jeunes tigres | головна роль | |
| 1969 | Загибель богів | La Caduta degli dei | Мартін фон Ессенбек |  Номінований на Золотий глобус найкращому новому акторові[en] |
| 1969 | Красивий монстр | Un beau monstre | головна роль |
|
| 1969 | Уяви собі, якось увечері за вечерею | Metti, una sera a cena | ||
| 1970 | Портрет Доріана Грея | Il Dio chiamato Dorian | Доріан Грей | .svg){kind=small}
|
| 1970 | Сад Фінці-Контіні | Il Giardino dei Finzi-Contini | Альберто Фінці Контіні |
|
| 1971 | Метелик з закривавленими крилами | Una farfalla con le ali insanguinate | головна роль |
|
| 1972 | Знаменита колона | La Colonna infame | головна роль |
|
| 1972 | Людвіг | Ludwig | Людвіг II Баварський |  Спеціальна премія «Давид ді Донателло» |
| 1973 | День покаяння | Ash Wednesday | Ерік | 
|
| 1974 | Сімейний портрет в інтер'єрі | Gruppo di famiglia in un interno | Конрад Х'юбел |
|
| 1975 | Романтична англійка | The Romantic Englishwoman |
| |
| 1976 | Салон Кітті | Salon Kitty | Гельмут Валленберг |
|
| 1976 | Перемога під Ентеббе | Victory at Entebbe | німецький терорист |
|
| 1977 | Звір з автоматом | La Belva col mitra | Нанні Віталі |
|
| 1978 | Велика битва | Il Grande attacco | Курт Циммер | .svg){kind=small}
|
| 1980 | Моя дружина — відьма | Mia moglie e'una strega | Азмодео |
|
| 1980 | Фантомас | Fantômas | Фантомас/Гурн/Вальгран/Нантейл/граф Зайц | .svg){kind=small} Телевізійний міні-серіал (4 серії) |
| 1981 | Смертельні ігри | Lethal Games | головна роль |
|
| 1982 | Жінки | Femmes | головна роль |
|
| 1983/1984 | Династія | Dynasty | Пітер Де Вілбіс |
|
| 1985 | Кодове ім'я: Ізмарагд | Code Name: Emerald |
| |
| 1988 | Безликі | Faceless | 
| |
| 1988 | А. Д. А. М. | A.D.A.M. | Тобіас Шмідт-Ебербах |
|
| 1989 | Пуританка | La maison des fantasmes | головна роль |
|
| 1990 | Хрещений батько 3 | Godfather, The: Part III | Фредерік Кейнсідж |
|
| 1992 | Людвіг 1881 | Ludwig 1881 | Людвіг II Баварський |
|
| 1997 | 120 днів Боттропа | Die 120 Tage von Bottrop |
| |
| 1999 | Під пальмами | Unter den Palmen | Інгрід Нолль | 
|
| 2008 | Дитинка | Honey Baby | Карл |  
|
| 2008 | Візит старої дами | Der Besuch der alten Dame | Олівер Маркс |
|
| 2009 | Залізний хрест | Iron Cross | Шрагер/Фольгер |
|
| 2012 | Помста мандрівної блудниці | Die Rache der Wanderhure | граф Сокольни |
|
| 2013 | Інстинкт гравця | Spieltrieb |
| |
| 2013 | Паганіні. Скрипаль диявола | Der Teufelsgeiger | лорд Бургхерш |
|
| 2014 | Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є | Saint Laurent | Сен-Лоран у 1989 році | .svg){kind=small}
|
Премії і нагороди[ред. | ред. код]
- У 1969 році Бергера було номіновано на «Золотий глобус» Golden Globe Award for New Star of the Year - Actor[en] в якості найкращого нового актора (номінація, що припинила існування 1983 року) за роль в Загибелі богів, а роль Людвіга принесла йому національну кінопремію Італії «Давид ді Донателло».
- У 2007 році Бергер був удостоєний спеціальної премії «Тедді» Берлінського кінофестивалю (премія присуджується за кінороботи, що торкаються проблем сексуальних меншин) за внесок у кінематограф.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "Ich bin ein Weltstar – und wer seid Ihr?". Die Welt. 8 січня 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 8 жовтня 2013.
- ↑ Hans-Michael Bock. The concise Cinegraph: encyclopaedia of German cinema. — Berghahn Books, 2009. — С. 36. — 574 p. — ISBN 9781571816559.
- ↑ Рецензія на «Загибель богів» [Архівовано 9 лютого 2009 у Wayback Machine.] на Amazon.com
- ↑ Плахов, А. С. (28 мая 1994). Двойной юбилей на фоне "Голубого ангела". КоммерсантЪ. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 31 липня 2010.
- ↑ https://www.zeit.de/kultur/film/2023-05/schauspiellegende-helmut-berger-ist-tot
- ↑ https://www.n-tv.de/leute/Schauspiellegende-Helmut-Berger-ist-tot-article24131701.html
- ↑ Das merkwürdige Phänomen Helmut Berger. Die Welt. 5 квітня 2010. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 8 жовтня 2013.
- ↑ Berger, Helmut: Ich: die Autobiographie. Архів оригіналу за 5 квітня 2009. Процитовано 2 грудня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гельмут Бергер на сайті IMDb (англ.)
- Гельмут Бергер [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.] Listal.com [Архівовано 25 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Большой энциклопедический словарь [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Гельмут Бергер про роботу у фільмі «Людвіг» на YouTube.
- Біографія Гельмут Бергер [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Гельмут Бергер: цветок зла [Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
|
