Георге Таттареску
| Георге Таттареску | ||||
|---|---|---|---|---|
| рум. Gheorghe Tattarescu | ||||
|
| ||||
| Автопортрет | ||||
| Народження |
жовтень 1820 Фокшани, Румунія | |||
| Смерть | 24 жовтня 1894 | |||
| Бухарест, Румунія | ||||
| Поховання | цвинтар Беллу | |||
| Країна |
 Румунія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | Неокласицизм | |||
| Роки творчості | 1840[1] — 1894[1]–1894[1] | |||
| Вплив на | Сава Хенція | |||
| Вчитель | Nicolae Teodorescud, Natale Cartad, Giovanni Silvagnid і Pietro Gagliardid | |||
| Відомі учні | Штефан Лук'ян, Mihail Ștefănescud, Сава Хенція, Gheorghe Ioanidd, Iacovache Constantinescud і Mihail Dand | |||
| Роботи в колекції | Національний музей мистецтв Румунії і Muzeul Municipiului Bucureștid | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Георге Таттареску у Вікісховищі | ||||
Георге Таттареску (рум. Gheorghe Tattarescu; жовтень 1818, Фокшани — 24 жовтня 1894, Бухарест) — молдовський та румунський художник, один з засновників неокласицизму в себе на батьківщині.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Фокшанах 1818 року. Починав малювати, навчаючись у свого дядька Ніколає Теодореску, який був церковним маляром. Потім переїхав з дядькому до Бузеу, де продовжив навчання в місцевій художній школі. Згодом єпископ Бузеу допоміг йому здобути стипендію на навчання в Римі, де його навчали професори Академії Святого Луки. Там Таттареску написав копії таких майстрів як Рафаель Санті, Бартоломе Естебан Мурільйо, Сальватор Роза та Гвідо Рені.
1848 року взяв участь у революції на Волощині. Після революції писав портрети її лідерів, які перебували у екзилі — Георге Магеру, Штефана Ґолеску та Ніколає Белческу. Ідеали романтичного націоналізму стали для нього джерелом натхнення у написанні алегорій («Румунське переродження», 1849) та патріотичних тем («Об'єднання Дунайських князівств», 1857 та «11 лютого — сучасна Румунія», 1866).
1860 року отримав велике замовлення на написання визначних місць та історичних подій в Румунії для «Національного альбому». 1875 року проявилась його симпатія до селнських повстань у вигляді картини «Селянин на Дунаї». В цей період він також оздобив кілька церков у стилі неокласицизму.
1864 року разом з Теодором Аманом заснував Національну школу витончених мистецтв в Бухаресті. Там він довгий час працював професором та був старшим майстром з 1891 по 1892 рік.
1865 року написав наукову роботу «Принципи та уроки відображення пропорцій людського тіла та його зображення найвідомішими художниками».
1894 року помер в Бухаресті, похований на цвинтарі Беллу. Будинок, в якому він жив 40 років, зараз служить Музеєм Георге Татареску. Музей був відкритий 1951 року та зберігає кілька його оригінальних робіт.
Галерея[ред. | ред. код]
Клацніть на зображення для збільшення.
-
Старий монах -
Дружина та син художника -
Паломник -
Портрет Іона Градіштяну -
Портрет Марії Градіштяну -
Пейзаж з Італії -
Печера Дембовічера
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Георге Таттареску |
- (англ.) Біографія на artnet.com [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
- (фр.) Біографія на maroumanie.com
- (рум.) Біографія на ici.ro
- (рум.) Біографія на compendium.ro [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.]
|
- ↑ а б в RKDartists