Георг (герцог Саксен-Альтенбурзький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георг
Georg
Георг
Георг Саксен-Альтенбурзький близько 1820 року
6-й герцог Саксен-Альтенбургу
Початок правління: 30 листопада 1848
Кінець правління: 3 серпня 1853

Попередник: Йозеф
Наступник: Ернст I

Дата народження: 24 липня 1796(1796-07-24)
Місце народження: Гільдбурггаузен, Саксен-Гільдбурггаузен
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 3 серпня 1853(1853-08-03) (57 років)
Місце смерті: Гуммельсгайн
Дружина: Марія Луїза Мекленбург-Шверінська
Діти: Ернст, Альбрехт, Моріц
Династія: Ернестинська лінія Веттінів
Батько: Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
Мати: Шарлотта Георгіна Мекленбург-Стреліцька
Нагороди:
орден Святого Губерта

Георг Добрий (нім. Georg der Gute), Георг Саксен-Альтенбурзький (нім. Georg von Sachsen-Altenburg), при народженні Георг Саксен-Гільдбурггаузенський (нім. Georg von Sachsen-Hildburghausen), повне ім'я Георг Карл Фрідріх Франц Саксен-Альтенбурзький (нім. Georg Karl Friedrich Franz von Sachsen-Altenburg), (нар. 24 липня 1796 — пом. 3 серпня 1853) — герцог Саксен-Альтенбургу у 18481853 роках, син герцога Саксен-Альтенбургу Фрідріха та принцеси Мекленбург-Стреліцької Шарлотти. Учасник Наполеонівських воєн, зокрема битви під Лейпцигом. Масон.

Біографія[ред. | ред. код]

Георг народився 24 липня 1796 року у Гільдбурггаузені. Він був дев'ятою дитиною та четвертим сином в родині герцога Саксен-Гільдбурггаузена Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Хлопчик мав старших братівː Йозефа та Франца й сестерː Шарлотту, Терезу та Луїзу. Інші діти померли в ранньому віці до його народження. Згодом сімейство поповнилося ще трьома синами.

Від 8 років Георг перебував на військовій службі в австрійській армії. У 1813 році у складі 3-го уланського полку брав участь у війні шостої коаліції проти Наполеона, був учасником битви під Лейпцигом. Після відступу французів, у складі австрійського війська під проводом фельдмаршала Карла Шварценберга увійшов до Парижу. Наступного року в Італії був поранений у ліве стегно, після чого завершив військову службу у чині полковника.[1]

Після повернення до Гільдбурггаузена разом із братом Йозефом жил у палаці Шарлоттенбург. У 1816 році від'їхав на навчання до Гейдельберзького університету, де провів чотири роки. В цей час померла його матір Шарлотта.

Служив особистим ад'ютантом короля Баварії Максиміліана I. Був нагороджений орденом Святого Губерта.

Повернувшись до Гільдбурггаузена, заснував молодіжну міліцію, а у 1824 році — міський ощадний банк.

У 1825 році помер бездітним останній герцог Саксен-Гота-Альтенбурга Фрідріх IV. Наступного року була проведена реорганізація ернестинських герцогств, і Саксен-Гільдбурггаузен став частиною Саксен-Мейнінгену та Саксен-Кобург-Заальфельду. Батько Георга став герцогом відтвореного Саксен-Альтенбургу. Фактично він збільшив свої володіння більш, ніж вдвічі.

Георг у зрілому віці

Георг, який в цей час саме одружився і чекав на поповнення в сім'ї, продовжив жити на батьківщині до 1829 року. Згодом із родиною він переїхав до замку Крістіансборг у Айзенберзі. Пізніше сімейство мешкало у Альтенбурзі в палаці Принців, чергуючи із Крістіансборгом.[1]

У 1834 році помер Фрідріх Саксен-Альтенбурзький, і правителем став старший брат Георга Йозеф. Оскільки він мав лише чотирьох доньок, спадкоємцем вважався Георг, як наступний по старшинству. Правління Йозефа відзначалося консерватизмом, і під час революції 1848 року він був змушений зректися престолу на користь брата.[2] Надалі жив як приватна особа у мисливському замку у Вольферсдорфі, покровительствуючи мистецтвам.

Георг, прийшовши до влади у буремний час, наступного ж дня[3] призначив державним міністром лінгвіста Ганса Конона фон дер Габеленца. За дев'ять місяців той із власного бажання подав у відставку, аби присвятити свій час дослідженню мов.[4] На посаду було повернуто графа Карла Людвіга фон Бойста, який обіймав її перед цим. Свої обов'язки він намагався виконувати примирливо та із загальною користю. Він провів до уряду новий ліберальний виборчий закон, розроблений за прусською моделлю. Таким чином була створена нова виборча система на основі трьох класів населення.[5]

Також за часів Георга була реформована фінансова система країни, налагоджене адміністрування, розвивалися ремесла.[6]Для підтримки мистецтв та ремесел був заснований «Клуб Георга». У 1850 герцог створив авансовий фонд для бідних ремісників і виділяв власні кошти на догляд за бідними, що принесло йому прізвисько Добрий.

Вже наприкінці правління Георга, у лютому 1853, новим державним міністром став Альфред фон Ларіш, із яким до країни почала повертатися реакція.[7] Цього володар уже не побачив, передавши 28 травня 1853 виконавчу владу своєму сину Ернсту через проблеми зі здоров'ям.[8] Він помер 3 серпня 1853 року у мисливському замку в Гуммельсгайні. Похований у Герцогському склепі в Альтенбурзі.[9]

Приватне життя[ред. | ред. код]

У віці 29 років Георг узяв шлюб із 22-річною принцесою Мекленбург-Шверіну Марією Луїзою, єдиною сестрою великого герцога Пауля Фрідріха. Весілля відбулося 7 жовтня 1825 року у Людвіґслусті. У подружжя народилося троє синів:

Подружнє життя було щасливим. За словами суперінтендант Георга, герцог дуже любив дружину та синів і міг слугувати зразком голови родини.

Разом пара була 28 років до самої смерті Георга влітку 1853-го. Марія Луїза пережила чоловіка на дев'ять років. Похована поруч із ним.[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Ернст Фрідріх II
ErnstFriedrich2hibu.jpg
 
Кароліна Ербах-Фюрстенау
Caroline of Erbach-Fürstenau duchess of Saxe-Hildburghausen.JPG
 
Ернст Август I
Ernst August of Saxe-Weimar.jpg
 
Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська
Sophia Charlotte of Brandenburg-Bayreuth, duchess of Saxe-Eisenach and Saxe-Weimar.JPG
 
Карл Мекленбург-Стреліцький
WogeCharles.jpg
 
Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська
Elizabeth Albertine of Saxe-Hildburghausen.jpg
 
Георг Гессен-Дармштадтський
GeorgWilhelmHeDa.jpg
 
Марія Луїза Лейнінгенська
MLA Hessen-Darmstadt.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх III
1727 Ernst Friedrich.jpg
 
 
 
 
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
Ernestine of Saxe-Weimar duchess of Saxe-Hildburghausen.JPG
 
 
 
 
 
Карл II
1741 Carl-01.JPG
 
 
 
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
Friederyka Karolina.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
FriedrichHibuAltenburg.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
CHARLOTTEDUCHESSOFSAXE-HILDBURGHAUS.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ретробібліотека. Георг [1] [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Franz Eduard Pasch, Joseph, Herzog zu Sachsen-Altenburg, in: Allgemeine Deutsche Biographie, herausgegeben von der Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 14, 1881, стор. 567–568 [2] (нім.)
  3. 1 грудня 1848
  4. Walter Böttger: Gabelentz, Hans Conon von der. In: Neue Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, ISBN 3-428-00187-7, стор. 2.[3] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Герцогство Саксен-Альтенбург [4] [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. Новини для монархістів. Герцогство Саксен-Альтенбург [5] [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. Franz Kindscher: Larisch, Alfred von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 51, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 593–595. [6] (нім.)
  8. Саксен-Альтенбург. Георг [7] [Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  9. Саксен-Альтенбурги [8] [Архівовано 26 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. Мекленбург-Шверінський дім [9] [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. (Das Herzogliche Haus von Sachsen-Altenburg; Bd. 1). Altenburger Verlag, Altenburg 1992
  • Rudolf Armin Human: Chronik der Stadt Hildburghausen. Verlag Frankenschwelle, Hildburghausen 1999, ISBN 3-86180-082-9

Посилання[ред. | ред. код]