Герда Таро
Герда Таро | |
---|---|
Герда Таро в липні 1937 | |
Ім'я при народженні | Герта Погориллє |
Псевдо | Gerda Taro |
Народилася |
1 серпня 1910[4][5][…] Штутгарт, Німецька імперія[7][8] |
Померла |
26 липня 1937[1][2][3] (26 років) Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія[8] ·збиття транспортним засобомd[9] |
Поховання | Пер-Лашез[10] і Grave of Tarod |
Країна | Веймарська республіка |
Діяльність | Фотографія |
Галузь | фотожурналістика |
Відома завдяки | як фоторепортер |
Знання мов | німецька[5] |
Заклад | Alliance-Photod[11] |
Роки активності | з 1935 |
Напрямок | каталонський модернізм[12] |
Жанр | фігуркаd[13] |
Батько | Heinrich Pohorylled |
Мати | Gisela Borald |
У шлюбі з | Роберт Капа |
IMDb | ID 1817879 |
Герда Таро (справжнє ім'я — Герта Погориллє нім. Gerda Taro — Gerta Pohorylle; 1 серпня 1910, Штутгарт, Німеччина — 26 липня 1937, Ескоріал, Іспанія) — німецька фотожурналістка з сім'ї галицьких євреїв, військова кореспондентка подій громадянської війни в Іспанії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народжена в скромній сім'ї євреїв-емігрантів з Галичини. Герда Таро отримала аристократичну освіту. 1929 року сім'я перебралася до Лейпцигу. Втім, невдовзі довелося емігрувати у зв'язку з приходом до влади в Німеччині Адольфа Гітлера та початком переслідування євреїв, і 1933 року вона переїхала до Парижу, де почала працювати фотографкою та познайомилася з Робертом Капою, фотографом угорського походження.
Влітку 1936 року в Іспанії почалася громадянська війна, і Таро виконувала серію репортажів з фронту для французького журналу Ce soir («Вечір»).
27 липня 1937 року під час битви при Брунете, поблизу Мадриду, Герда Таро трагічно загинула під гусеницями танка.
Похована на Парижі, на цвинтарі Пер-Лашез.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Бійчині, 1936
-
Республіканка, 1936
-
Роберт Капа, 1937
Джерела[ред. | ред. код]
- Irme Schaber Gerda Taro Une photographe révolutionnaire dans la guerre d'Espagne, Monaco, éd. du Rocher, coll. «Anatolia», 2006. — ISBN 2-268-05727-5. (фр.)
- François Maspero L'Ombre d'une photographe. Gerda Taro. — Paris, éd. du Seuil, coll. «Fiction et Cie», 2006. — 144 p. — ISBN 2-02-085817-7. (фр.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119206706 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Gerda Taro
- ↑ RKDartists
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ https://kuenste-im-exil.de/KIE/Content/DE/Personen/taro-gerda.html
- ↑ L'Humanité, l'humanité, لومانيتي — RF: 1999. — ISSN 0242-6870; 2496-8617
- ↑ http://www.slate.fr/story/196390/trois-femmes-oubliees-cimetiere-pere-lachaise-rosa-bonheur-gerda-taro-sophie-blanchard
- ↑ https://www.nga.gov/press/exhibitions/exhibitions-2020/5280.html
- ↑ https://www.icp.org/exhibitions/gerda-taro
Посилання[ред. | ред. код]
|