Гикавка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гикавка звичайна
Grijskruid plant (Berteroa incana).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Триба: Alysseae
Рід: Гикавка (Berteroa)
Вид: Гикавка звичайна
Біноміальна назва
Berteroa incana
(L.) DC., 1821
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Berteroa incana
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Berteroa incana
EOL logo.svg EOL: 583914
IPNI: 278924-1
ITIS logo.svg ITIS: 23052
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 228874

Гикавка звичайна[1], гикавка сіра[2] (Berteroa incana) — вид рослин з родини капустяних (Brassicaceae), поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня).

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина 20–40 см заввишки. Рослина запушена зірчастими, гіллястими і простими волосками. Листки ланцетні. Китиця довга, вузька, прямостійна. Пелюстки білі, 5–6 мм довжиною, удвічі перевищують чашолистки. Стручечки еліптичні, 5–9 мм завдовжки і ≈ 3 мм завширшки, трохи стислі, густо вкриті короткими розгалуженими волосками, із стовпчиком тонким і довгим, 2–4 мм завдовжки[2]. Прикореневе листя черешкове, оберненоланцетне, (2.5)3.5–8(10) см, в'яне у час цвітіння. Насіння линзовидне або яйцевидно-кулясте, 1–2.3 мм в діаметрі. 2n = 16[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня); натуралізований на півночі й заході Європи, на півдні Канади й у США[4][5][6].

В Україні вид зростає на сухих схилах, уздовж доріг і на полях — на всій території, звичайний[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Berteroa incana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 120. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 20.05.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 20.05.2019.  (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 20.05.2019.  (англ.)
  6. Euro+Med Plantbase. Процитовано 20.05.2019.  (англ.)