Огюстен Пірам Декандоль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огюстен Пірам Декандоль
Augustin Pyramus (Pyrame) de Candolle
Candolle Augustin Pyrame de 1778-1841.jpg
Народився 4 лютого 1778(1778-02-04)[1][2][…]
Женева, Республіка Женева[4][5]
Помер 9 вересня 1841(1841-09-09)[1][2][…] (63 роки)
Женева, Швейцарія[4][5]
Поховання
Країна Швейцарія Швейцарія
Діяльність ботанік, професор, зоолог, натураліст
Alma mater Паризький університет, Женевський університет і Collège Calvind[8]
Галузь ботаніка
Заклад Сорбонна
Університет Монпельє
Женевський університет
Посада dean for the Academy of Montpellierd і професор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини (1804)
Членство Нідерландська королівська академія наук, Петербурзька академія наук[9], Леопольдина[10], Туринська академія наук[5] і Лондонське королівське товариство[11]
Відомий завдяки: Основоположник порівняльної морфології рослин
У шлюбі з Анна Франсуаза де Кандоль (Торрас)d
Діти Альфонс Декандоль
Нагороди

Королівська медаль

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (18 квітня 1822)


CMNS: Огюстен Пірам Декандоль у Вікісховищі

Огюсте́н Піра́м Декандо́ль (фр. Augustin Pyramus (Pyrame) de Candolle; 4 лютого 1778(17780204), Женева — 9 вересня 1841, Женева) — швейцарський ботанік. Батько Альфонса Декандоля.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Учень Жоржа Кюв'є і Жана Ламарка (співавтор повністю переробленого третього видання «Флори Франції», 18031815). Професор університетів у Парижі1802), Монпельє1808), Женеві1816), де заснував ботанічний сад і «Гербарій Декандоля». Розробив одну з перших природних систем рослин і почав видавати огляд всіх відомих видів покритонасінних — «Введення в природну систему царства рослин» (т. 1-7, 1824 — 1839; завершено його сином Альфонсом Декандолєм). Основоположник порівняльної морфології рослин, ввів поняття плану симетрії, розрізняв подібність органів за їх функціями (аналогія) і за планом будови (гомологія), поширив на рослини закон кореляції.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Théorie élémentaire de la botanique, 3 éd., P., 1844; Organographie végétale, v. 1—2, P., 1827; Prodromus systematis naturalis regni vegetabilis, v. 1—22, P., 1824—73.

Література[ред. | ред. код]

  • Briquet J., Biographies des botanistes á Genève de 1500 à 1931, Gen., 1940, p. 114—30

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]