Глаголичні пам'ятки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Глаголичні пам'ятки — найдавніші слов'янські тексти, писані глаголицею. Крім підпису Григорія на грецькій грамоті 982, що зберігається в Іверському монастирі на Афоні, усі глаголичні старослов'янські тексти не датовані. Абсолютна більшість знайдених глаголичних манускриптів походить із Македонії та Болгарії. Найвідоміші з глаголичних текстів: Київські глаголичні листки, Зографське Євангеліє, Маріїнське Євангеліє, Ассеманієве Євангеліє, Збірник Клоца, Синайський Псалтир, Синайський Требник, Синайський Міссал. Кінцем 9 — початком 10 ст. деякі дослідники датують Київські глаголичні листки, які привіз до Києва в середині 19 ст., мабуть, із монастиря св. Катерини на півострові Синай глава Російської імператорської духовної місії в Єрусалимі, вихованець Київської духовної академії архімандрит Антонін (Капустін). Це невеликий (7 пергаментних аркушів) залишок текстів мес західно-християнського обряду, перекладених із латинської мови на старослов'янську. У пам'ятці трапляються деякі чесько-словацькі фонетичні елементи. Хорватський і австрійський знавець глаголичної писемності академік Й.Гамм висловив припущення, що Київські глаголичні листки — це фальсифікат (найімовірніше — В.Ганки). Археографічні, лінгвістичні дослідження, особливо мас-спектрометричне та фізико-оптичне дослідження чорнил у Києві 1983, не підтвердили підозри академіка Й.Гамма. Зберігаються в Інституті рукопису НБУВ. За архаїчністю мови після Київських глаголичних листків іде Зографське Євангеліє, неповний манускрипт Чотириєвангелія, написаний наприкінці 10 — або поч. 11 ст., очевидно, в Македонії. Зберігалося в Зографському монастирі на Афоні (звідки й походить його назва), а 1860 перевезене до Санкт-Петербурга, де й нині зберігається в Публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. За давністю до Зографського близьке Маріїнське Євангеліє (неповний манускрипт Чотириєвангелія) кінця 10 — поч. 11 ст., відкрите в Маріїнському (Діви Марії) монастирі на Афоні. Зберігається в Державній російській бібліотеці в Москві. Збірник Клоца — невеликий фрагмент (14 аркушів) з колись, імовірно, великої книги житій святих і проповідей. Пам'ятку знайдено в італійському м. Тренто (Тридент) у бібліотеці графа Клоца. Датується 11 ст. Мовою близький до Маріїнського Євангелія. Ассеманієве або Ватиканське Євангеліє кінця 10 або поч. 11 ст. порівняно з іншими має більше відхилень від кирило-мефодіївських текстів. Пергаментну книгу купив 1736 в Єрусалимі папський бібліотекар Й.Ассемані. Зберігається у Ватиканській бібліотеці. Синайський Псалтир 11 ст. зберігається в монастирі св. Катерини на п-ові Синай. У цьому ж монастирі зберігається Синайський Требник (молитвослов). Датується 11 ст. Синайський Псалтир і Синайський Требник походять, очевидно, із Македонії. Грецький дослідник І.Тарнанідіс у монастирі св. Катерини на п-ві Синай відкрив міссал (зб. Божих служб західно-християнського обряду). Синайський Міссал можна датувати 11 ст. Мабуть, пам'ятку написано там само, де й Синайський Требник: обидва тексти мають спільні мовні риси. У згаданому монастирі відкрито уривок (2 аркуші) з Мінеї, який датують 11–12 ст. Збереглися й інші старовинні уривки глаголичних пам'яток. Книги глаголичного шрифту зберігаються також у відділі рідкісних видань і рукописів Одеської національної науковіої бібліотеки, найдавнішим документом в колекції є Охрідські листки ХІ сторіччя[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]