Гладишевський Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гладишевський Євген Іванович
Гладишевський Євген Іванович.jpg
Народився 14 квітня 1924(1924-04-14)
Реклинець, Львівської області
Помер 5 серпня 2012(2012-08-05) (88 років)
Львів
Поховання
Діяльність хімік
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада професор Львівського університету
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 1984 Заслужений діяч науки і техніки України — 1979
Орден Трудового Червоного Прапора — 1976

Євге́н Іва́нович Гладише́вський (нар.14 квітня 1924(19240414), Реклинець, Львівської області — пом.5 серпня 2012, Львів) — українськийхімік, кристалохімік, засновник Львівської кристалохімічної школи, професор Львівського університету.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Гладишевський Євген-Ігор Іванович народився 14 квітня 1924 року в с. Реклинець Жовківського (тепер Сокальського р–ну) Львівської області в сім'ї вчителів.

Навчання розпочав у рідному селі, продовжив у с. Ключе (1933—1936, воєводство Кельце, Польща) та у 1936—1938 в ґімназії м. Олькуш.

У січні 1939 р. переїхав до Львова і навчався у Першій Українській академічній гімназії (1939—1940 рр.), а згодом у СШ № 2 (19401941). Атестат зрілості одержав 1942 р. як випускник Львівської Першої державної гімназії. Пізніше був студентом хіміко–технологічного факультету Технічних курсів (1942—1944 рр.), Львівського політехнічного інституту (1944—1945 рр.), хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (1945—1947), який закінчив із відзнакою і став працювати асистентом (1947—1954), згодом  доцентом (1954—1968) кафедри неорганічної хімії.

У 1953 р. Є. Гладишевський захистив кандидатську дисертацію «Тверді розчини на основі інтерметалічних сполук», в 1967 р. у Московському університеті — докторську дисертацію «Дослідження з кристалохімії силіцидів і германідів», в яких встановив ряд важливих кристалохімічних закономірностей утворення інтерметалічних сполук та їхніх кристалічних структур.

Того ж 1967 року обирається деканом хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, у 1968 році — стає професором і завідувачем кафедри неорганічної хімії, якою керує до 1989 року. Одночасно (1971—1991) обіймає посаду проректора з наукової роботи. Потім працює на посадах професора (1989—1998)  та головного наукового співробітника (1999—2001).

Всього 54 роки Є. Гладишевський пропрацював у Львівському університеті імені Івана Франка.

Ще одне захоплення Є. Гладишевського, яке він вдало поєднував з науковою роботою — туризм та альпінізм: брав активну участь у спортивних змаганнях, піших і водних багатоденних туристичних походах, альпіністських сходженнях у Карпатах, на Кавказі та Памірі.

Помер 5 серпня 2012 року і похований на Янівському цвинтарі у Львові.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Професор Є. Гладишевський — автор понад 550 наукових праць: монографій, статей, авторських свідоцтв і патентів, присвячених дослідженню взаємодії компонентів у металічних системах та визначенню кристалічної структури сполук (Кристаллохимия силицидов и германидов (М., 1971); Кристаллохимия интерметаллических соединений редкоземельных металлов (Львов, 1982; с соавт.); Тройные системы, содержащие редкоземельные металлы (Львов, 1985; с соавт.); Topologically close-packed structures (In Intermetallic Compounds. , 1994. Vol. 1; with co-auth.); Phase equilibria and crystal chemistry in ternary rare earth systems with metallic elements (In Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earths. , 1990. Vol. 13; with co-auth.).  

Він був одним із засновників Львівської наукової школи «Кристалохімія» і її керівником (1972—1995 рр), членом Міжнародної спілки кристалографів, головою Комітету кристалографів України (1993—2004 pр.), дійсним членом та головою хімічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (1992—2012 рр.), членом секції хімії Державного комітету України по преміях в галузі науки і техніки, членом редколегії низки наукових журналів («Вісник Львівського університету. Серія хімічна», «Українського хімічного журналу», «Phase Equlibria»), головою або членом оргкомітету багатьох вітчизняних та міжнародних конференцій, членом видавничої ради енциклопедії Львівського університету імені Івана Франка.

Під керівництвом Є. І. Гладишевського захищено 31 кандидатську та 4 докторських дисертації.

Нагороди[ред. | ред. код]

За багаторічну працю Євген Гладишевський нагороджений орденом Трудового червоного прапора(1976 р.), значком Мінвузу СРСР (1978 р.), грамотами Президії Верховної Ради України (1984, 1999 рр.), а також пам'ятними та ювілейними медалями.

Він — Заслужений діяч науки України (1979 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1984 р.), стипендіат Президента України.

Один із очевидців подій міжвоєнного періоду на Закарпатті, на основі спогадів яких створено документальний кінофільм «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Є. І. Гладишевський. Бібліогр. довідник / Ред. Бодак О., Котур Б. - Львів: Видавн. центр ЛДУ ім. І.Франка, 1999. 122 с.
  •  Е. І. Gladyshevskii: Chairmain of the Ukrainian Crystallographic Committee. IUCr. Newsletter, 1994. Vol. 2 . P.18.
  •  Хто є хто в Україні. Біогр. словник. К., 1997
  •  Белан Б., Пукас С., Семусьо Н. Наші славні НТШівські ювіляри. Євген Гладишевський // Вісн. НТШ. Весна–літо 2009. Ч. 41.
  •  Львівщина та львів'яни: Енциклопедично-біографічний довідник. Вип. 2., Віка, 2006; ЕСУ. ВАТ Поліграфкнига. 2006. Т. 5