Ґлетчергорн
|
Ґлетчергорн Gletscherhorn | ||||
 | ||||
|
46°30′46″ пн. ш. 7°58′04″ сх. д. / 46.51277777780577338° пн. ш. 7.967777777805578054° сх. д.Координати: 46°30′46″ пн. ш. 7°58′04″ сх. д. / 46.51277777780577338° пн. ш. 7.967777777805578054° сх. д. | ||||
| Країна | Швейцарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Кантон Берн, Кантон Вале | |||
| Система | Бернські Альпи | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 3 983 м.н.м. | |||
| Висота відносна | 346 м[1] | |||
| Ізоляція | 2,47 км | |||
| Перше сходження | 15 серпня 1867 | |||
| Маршрут | західний або південно-східний гребені | |||
 | ||||
  Ґлетчергорн Ґлетчергорн (Швейцарія) | ||||
 | ||||
 Ґлетчергорн у Вікісховищі | ||||
Ґлетчергорн (нім. Gletscherhorn) — це гора висотою 3 983 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн і Вале — власне через її вершину кордон і проходить.
Опис[ред. | ред. код]
Вершина гори покрита скельною породою. З півночі гора є частиною східного кінця Стіни Лаутербруннен, на південь від Юнгфрау. Південна сторона покрита фірнами Ґлетчергорн та Кранцберг, які відділені один від одного скелями південно-східного гребеню. Нижче гребеня обидва фірни об'єднуються у льодовик, що впадає в льодовик Великий Алеч.
На схід гребінь веде до материнської вершини Юнгфрау (4 158 м.н.м). На південний захід найближчою вершиною через сідловину Глетчерйох (нім. Gletscherjoch) є Ебені Флу (3 962 м.н.м.). З півночі Ґлетчергорн різко обривається стіною висотою 2 800 метрів в верхню частину долини Лаутербруннен, з яких 1 200 метрів — майже вертикальна стіна, а решта — схили з великими кутами нахилу. На південь через Великий Алецький фірн розташований Алечгорн, який також має великий північний схил (стіну).
Альпінізм[ред. | ред. код]
Перше сходження на гору відбулося по маршруту, який є сьогодні стандартним. Його здійснили 15 серпня 1867 року Джеймс Джон Горнбі з гідом Крістіаном Лаунером по західному гребеню. На Ґлетчергорн піднімаються досить рідко, частково через те, що він оточений більш відомими горами, в тому числі вище магічної висоти 4000 м.н.м., частково через те, що всі маршрути на нього є складними. Основних маршрути сходження два — західний або південно-східний гребені, майже однакової довжини, кожний з яких має важкість «S» («складний») за шкалою SAC. При цьому вихідними точками є прихисток нім. Hollandiahütte Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) або прихисток нім. Konkordiahütte того ж об'єднання.[2]
Маршрут по північний стіні Ґлетчергорну є комбінованим (підйом та скелелазіння) та має важкість «AS» («надзвичайно складний») за шкалою SAC.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html [Архівовано 2009-07-09 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo
- ↑ Ueli Mosimann: Hochtouren Berner Alpen — Vom Sanetschpass zur Grimsel. SAC-Verlag, 1999, S. 292.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґлетчергорн |
- Ґлетчергорн на Hikr [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||
|
|
Це незавершена стаття з географії Швейцарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |