Глибинна держава (США)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: DeepStateMapLive.

Глибинна держава (англ. deep state) — політологічна концепція[1][2][3][4][5][6][7], згідно з якою в США існує скоординована група або групи державних службовців, які не були обрані, але які, тим не менше, впливають на державну політику, незважаючи на демократично обране керівництво[1][4][8][9][10][11][12].

Цей термін, який спочатку використовувався для позначення тіньових урядів[en] у таких країнах, як Туреччина і пострадянська Росія, також був використаний в США для позначення державних інститутів, що володіють владою, але не обов'язково передбачають змову[13][14]. Термін отримав популярність у 2017 році, коли з'явилися численні інформаційні витоки, що впливали на президентство Трампа[15].

Використання терміну при президентстві Трампа[ред. | ред. код]

Прихильники Дональда Трампа використовували термін для позначення співробітників розвідки, органів виконавчої влади і посадових осіб, які чинили вплив на політику через витоки інформації в ЗМІ або інші внутрішні засоби[16]. Підозри в спробах маніпуляції були особливо помітні після витоку інформації від урядовців в газетах Вашингтон пост і Нью-Йорк Таймс, які вимагали відставки Майкла Флінна, радника з національної безпеки при Трампі[17]. Термін став популярним у консервативних і крайніх правих ЗМІ, які співчували адміністрації Трампа, особливо Брейтбарт Ньюс[18], однак він широко обговорювався і поза медійним простором[19][20].

Члени Білого дому Трампа, як повідомлялося, відносились до «глибинної держави» звично. На їхню думку, дана структура підривала авторитет Дональда Трампа[21]. Стратегічний глава Білого дому Стівен Беннон «говорив з Трампом про його думку щодо того, що „глибинна держава“ є прямою загрозою для його президентства», як повідомляла газета Вашингтон пост[22]. Деякі союзники Трампа і праві ЗМІ стверджували, без доказів, що колишній президент Барак Обама координував глибинну державу, щоб вона чинила опір Трампу[23]. Також мали місце бездоказові звинувачення на адресу Обами у тому, що він прослуховував телефон Трампа в Білому домі[24][25].

У той час, коли цей термін популяризується серед союзників Трампа, серед критиків його використання ходить переконання, що даний термін використовують в США для виправдання новинних витоків, також посилаючись на те, що в інших державах таких організаційних структур немає, а сам термін до того ж використовується для придушення інакомислення в США[26].

Визначення в політології[ред. | ред. код]

Глибинна держава була визначена в 2014 році Майком Лофгреном, колишнім помічником республіканського Конгресу США, як «гібридне злиття державних чиновників і представників верхнього рівня фінансистів і промисловців, які ефективно управляють США, не питаючи про це виборців, та порушуючи суть політичного процесу»[27].

У 1956 році, в книзі «владна еліта», Чарльз Райт Міллс позначив походження влади та її розвиток у Сполучених Штатах. Висновок Ч. Райта Міллса такий, що до середини XX століття влада в Америці виявилася зосереджена в трьох основних підрозділах: військово-промисловому комплексі, Уолл-стріт і Пентагоні. До президента Ейзенхауера феномен «військово-промислового комплексу» існував і чинив вплив на американську зовнішню і внутрішню політику. Логіку існування цього феномена розглянув і пропрацював саме Ч. Райт Міллс.

У книзі «приховування від держави», професор Джейсон Ройс Ліндсі стверджує, що навіть якщо відкинути теорії змов, то термін «глибинна держава» — це корисний термін, який допомагає зрозуміти ряд аспектів інституту національної безпеки в розвинених країнах з акцентом на США. Ліндсі пише, що глибинна держава черпає силу з національної безпеки і розвідки, перетворюючись в царство, де секретність є джерелом влади[28].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Уолт, Стивен. The Hell of good intentions : America's foreign policy elite and the decline of U.S. primacy. — First edition. — New York, 2018. — xii, 384 pages с. — ISBN 978-0-374-28003-1, 0-374-28003-7.
  2. ↑ Trump Is Showing How the Deep State Really Works / Marc Ambinder // Foreign Policy. — Дата звернення: 28.09.2021.
  3. ↑ Can the Deep State and the Media Survive Trump? / Jeffrey H. Smith // Foreign Policy. — Дата звернення: 28.09.2021.
  4. ↑ а б Миршаймер, Джон. [1] — Yale University Press, 2018. — ISBN 978-0-300-23419-0. Архівовано з джерела 2 грудня 2021
  5. ↑ The Election Is Over. The Ideological Fight Is About to Start. / Уолт, Стивен // Foreign Policy. — Дата звернення: 27.09.2021.
  6. ↑ The Deep State Is Real / Michael Crowley // POLITICO Magazine. — Дата звернення: 01.10.2021.
  7. ↑ Opinion | The ‘Deep State’ Exists to Battle People Like Trump / Margaret O’Mara // The New York Times. — 2019. — 26 жовтня. — Дата звернення: 01.10.2021. — 0362-4331.
  8. ↑ Ambinder, Marc. Deep State: Inside the Government Secrecy Industry. — Wiley, 2013. — ISBN 978-1118146682.
  9. ↑ Michael J. Glennon; Michael J. Glennon. National Security and Double Government // Harvard National Security Journal. — 2014. — Т. 5 (21 April). Архівовано з джерела 1 березня 2017.
  10. ↑ Jordan Michael Smith; Jordan Michael Smith. Vote all you want. The secret government won't change // The Boston Globe : newspaper. — 2014. — . — 10. Архівовано з джерела 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  11. ↑ Examining Who Runs the United States / Anand Giridharadas // New York Times. — 2015. — 15 вересня.
  12. ↑ CIA report is a strike back against America's deep state / Geoff Dyer // The Financial Times. — 2014. — 10 грудня.
  13. ↑ The State: Past, Present, Future Bob Jessop, page 224, December 2015 John Wiley & Sons
  14. ↑ New Directions in Criminological Theory Steve Hall, Simon Winlow page 229
  15. ↑ Amanda Taub; Amanda Taub. As Leaks Multiply, Fears of a 'Deep State' in America // The New York Times : newspaper. — 2017. — . — 2. Архівовано з джерела 5 квітня 2017. Процитовано 2 грудня 2021.
  16. ↑ Ishaan Tharoor; Ishaan Tharoor. Is Trump fighting the deep state or creating his own? // The Washington Post : newspaper. — 2017. — . — 2. Архівовано з джерела 25 березня 2020. Процитовано 2 грудня 2021.
  17. ↑ Greg Miller; Greg Miller. Flynn's Swift Downfall: From a phone call in the Dominican Republic to a forced resignation at the White House // The Washington Post : newspaper. — 2017. — . — 2. Архівовано з джерела 15 лютого 2017. Процитовано 2 грудня 2021.
  18. ↑ Donald Trump and the Deep State: What's the Deep State? | Time. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 2 грудня 2021.
  19. ↑ As Leaks Multiply, Fears of a 'Deep State' in America / Amanda Taub // The New York Times. — 2017. — 17 лютого. — Дата звернення: 17.02.2017.
  20. ↑ Rebellion Brews in Washington—But American ‘Deep State’ Is Only a Myth [Архівовано 9 грудня 2020 у Wayback Machine.], John R. Schindler, The Observer, 22 February 2017
  21. ↑ Julie Hirschfeld Davis; Julie Hirschfeld Davis. Rumblings of a ‘Deep State’ Undermining Trump? It Was Once a Foreign Concept // The New York Times : newspaper. — 2017. — . — 3. Архівовано з джерела 5 квітня 2017. Процитовано 2 грудня 2021.
  22. ↑ Phillip Rucker, Robert Costa, Ashley Parker; Phillip Rucker, Robert Costa, Ashley Parker. Inside Trump’s fury: The president rages at leaks, setbacks and accusations // The Washington Post : newspaper. — 2017. — . — 3. Архівовано з джерела 28 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  23. ↑ David Weigel; David Weigel. Trump and Republicans see a 'deep state' foe: Barack Obama // The Washington Post : newspaper. — 2017. — . — 3. Архівовано з джерела 18 лютого 2020. Процитовано 2 грудня 2021.
  24. ↑ Allison Graves; Allison Graves. Why the White House defense of Trump wiretap accusation is misleading // Politifact : journal. — 2017. — . — 3. Архівовано з джерела 16 травня 2017. Процитовано 2 грудня 2021.
  25. ↑ Sabrina Siddiqui, David Smith; Sabrina Siddiqui, David Smith. Top Republicans refuse to back up Trump's unproven wiretapping claim // The Guardian : newspaper. — 2017. — . — 3. Архівовано з джерела 27 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  26. ↑ David A. Graham; David A. Graham. Why it's dangerous to talk about a deep state // The Atlantic : magazine. — 2017. — . — 2. Архівовано з джерела 17 листопада 2019. Процитовано 2 грудня 2021.
  27. ↑ The State: Past, Present, Future Bob Jessop, page 224, December 2015 John Wiley & Sons
  28. ↑ The Concealment of the State / Jason Royce Lindsey. — 2013. — P. 35-36.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глибинна_держава_(США)&oldid=42365433