Глухий Володимир Йосипович
| Глухий Володимир | |
|---|---|
.jpg) В. Глухий у фільмі «Пропала грамота» | |
| Народився | 29 серпня 1938 м. Добромиль (Старосамбірський район, Львівська область) |
| Помер | 29 квітня 1988 (49 років) м. Львів |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор театру і кіно |
| Alma mater | філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 6977991 |
Володи́мир Глухи́й (29 серпня 1938, м. Добромиль — 29 квітня 1988, Львів) — український актор театру і кіно, заслужений артист України.
Народився у серпні 1938 року в місті Добромиль, Добромильський повіт (нині Старосамбірський р-н, Львівська обл.).
Під час навчання у Добромильській середній школі (1945—1955 рр.) завдяки керівникові театрального гуртка Софії Вовчик хлопець уперше спробував себе на аматорській сцені. Згодом Глухий закінчив філологічний факультет Львівського університету, де брав активну участь у роботі університетського драматичного колективу під керівництвом народного артиста України Олександра Гая. Невдовзі, склавши випускні іспити та захистивши дипломну роботу з історії українського водевілю, Володимир цілком поринув у театральне життя. Через рік разом із іншими студентами підготував дипломну роботу — виставку за п'єсою «Місто на світанку» О. Арбузова, в якій грав роль Альтмана.
В 1961 році його було зараховано до трупи театру імені Марії Заньковецької. Туди ж потрапили й Наталія Лотоцька, Богдан Ступка, Віктор Коваленко, Алла Бабенко.
Через 17 років Глухий отримав почесне звання заслуженого артиста. Окрім ролей у таких спектаклях, як «Украдене щастя» І. Франка, «Житейське море» І. Карпенка-Карого, «Камінний господар» Лесі Українки, В. Глухий знявся у кінофільмах «Я, Франциск Скорина», «Пропала грамота», «Пам'ять землі» та інших. Останньою його роботою на сцені театру була роль матадора в «Арені» І. Фрідберга.
Помер Володимир Глухий 29 квітня 1988 року, не доживши 4 місяці до свого 50-річчя. Похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 16[1].
- 1969 — Я, Франциск Скорина
- 1972 — Пропала грамота — добрий Чорт
- 1974 — Марина
- 1976 — Місто з ранку до півночі — відвідувач пральні
- 1976 — Пам'ять землі
- 1979 — Під сузір'ям Близнюків
- 1983 — Житейське море — Усай
- Бабенко А. Г. Глухий Володимир Йосипович [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- Бічуя Н. Глухий Володимир // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 525. — ISBN 978-966-7007-68-8..
- Танюк Л.С. Недограна роль Володимира Глухого // Танюк, Л.С. Слово. Театр. Життя : вибране в 3-х т. Т.2 : Театр [Текст] / Лесь Танюк. - Київ : Альтерпрес, 2003. - С.639
- Володимир Глухий// www.dobromyl.org
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |