Перейти до вмісту

Глєбов Дмитро Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитро Євгенович Глєбов
рос. Дмитрий Евгеньевич Глебов
Народження28 жовтня 1898(1898-10-28)
Дубасово
Смерть3 серпня 1981(1981-08-03) (82 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛук'янівський військовий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби1919
Звання Генерал-майор
Командуванняартилерія 4-ї гвардійської армії
Київське вище зенітно-ракетне інженерне училище
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Дмитро́ Євге́нович Глє́бов (рос. Дмитрий Евгеньевич Глебов; 28 жовтня 1898, Дубасово — 3 серпня 1981) — радянський військовий діяч, генерал-майор артилерії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 28 жовтня 1898 року в селі Дубасовому (нині Пензенської області Росії) в родині священика. Росіянин[1].

У Червоній армії з 1919 року[1]. З 1919 по 1921 рік брав участь у Громадянській війні в Росії[1].

З липня 1941 року брав участь у німецько-радянській війні на посадах начальника артилерії дивізії, заступника начальника артилерії армії та командувача артилерією 4-ї гвардійської армії[1]18 липня 1942 по 17 квітня 1944 року)[2]. Отримав військове звання генерал-майора артилерії 1 жовтня 1942 року. Воював у складі Воронезького, Степового, Донського, 2-го Українського та інших фронтів. Брав участь у Сталінградській, Корсунь-Шевченківській битвах, форсуванні Дніпра.

З 1946 по 1953 рік начальник Київського ордена Леніна червонопрапорного артилерійського училища імені С. М. Кірова[3](рос.).

Могила Дмитра Глєбова.

Помер 3 серпня 1981 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д База даних «Подвиг народу»(рос.)
  2. Книга Пам'яті ветеранів 4-ї гвардійської армії [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Сайт випускників КВІЗРУ. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 18 травня 2016.