Годефруаїт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Годефруаїт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[d][1]
IMA-номер IMA1964-006
Абревіатура Gfy[2]
Nickel-Strunz 10 6.AB.60
Ідентифікація
Сингонія гексагональна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Крістоф Годефруаd[3]
Типова місцевість Tachgagalt mined[3]
CMNS: Годефруаїт у Вікісховищі

Годефруаїт — дуже рідкісний мінерал з класу боратів з хімічним складом [4] і таким чином, є боратом кальцію і марганцю з додатковими іонами кисню та карбонат-іонами.

Годефруаїт кристалізується в гексагональній кристалічній системі і зустрічається у вигляді призматичних кристалів з пірамідальними торцями до 5 см довжиною.[5] Кристали непрозорі, мають колір від мідно-коричневого до чорного з сильними жовто-оранжевими або червонуватими внутрішніми відблисками; мають скляний блиск поверхонь.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Годефруаїт вперше був виявлений М. П. Галло, який у 1962 році зібрав зразки мінералів із відвалів відкритої марганцевої копальні «Тачгагальт» у марокканській провінції Уарзазат. Жорж Журавський (1896—1964) і Франсуа Пермінго проаналізували матеріал і змогли ідентифікувати раніше невідомий мінерал. Назвали його на честь французького мінералога абата Крістофа Годефруа (1888—1971), який працював серед іншого на «Тачгагальті».

Типовий матеріал мінералу зберігається в Геологічній службі Марокко в Рабаті, в Національному музеї природознавства (каталожний номер 165.34) і у Гірничій школі Парижу.[6]

Класифікація[ред. | ред. код]

У застарілому, але ще частково використовуваному 8-му виданні Класифікації мінералів за Штрунцем годефруаїт належав до узагальненого мінерального класу «карбонати, нітрати і борати», а там до розділу «острівних боратів», де разом з азопроїтом, блаттеритом, бонакордитом, честерманітом, фредрикссонітом, людвігіт, ортопінакіоліт, такеучіїт і вонсеніт утворює групу людвігіту з систематичним номером Vc/A.03.

9-е видання Класифікації мінералів Штрунца, дійсне з 2001 року, яке використовується Міжнародною мінералогічною асоціацією (IMA), відносить годефруаїт до тепер уже виокремленого класу боратів, а також до підкласу моноборатів. Далі він класифікується відповідно до можливої присутності додаткових аніонів та структури боратних комплексів, в підрозділі «BO3 з додатковими аніонами; 1(Δ) + OH тощо» (тобто: тригональний боратний комплекс і додаткові іони кисню та карбонату), де як єдиний член утворює безіменну групу з систематичним номером 6.АВ.60.

Класифікація мінералів Дани, яка здебільшого використовується в англомовних країнах, відносить годефруаїт до узагальненого класу «карбонати, нітрати і борати», а там до підкласу «борати», як й застаріла класифікація Штрунца. Тут він як єдиний член безіменної групи 27.01.02, розміщений у підрозділі «сполучені борати».

Кристалічна структура[ред. | ред. код]

Схематичне зображення кристала годефруаїта із копальні «Тачгагальт» в Марокко

Годефруаїт кристалізується гексагонально у просторовій групі P63 з періодом кристалічної ґратки a = 10.59 Å і c = 5.89 Å, а також двома формульними одиницями на примітивну комірку.[4]

Утворення та місця знаходження[ред. | ред. код]

Еттрингіт (жовтий), кальцит (білий), годефруаїт (чорний) і гематит (монокристал срібла) з рудника Н'Чванінг II (Куруман, марганцеві рудні поля Калахарі, Північнокапська провінція, Південно-Африканська Республіка) (розмір: 10 × 8 × 4 см)

Годефруаїт утворюється в результаті гідротермальних процесів у родовищах марганцю. У совї типовій місцевості — у марганцеворудному кар'єрі «Тачгагальт» — знайдені найбільші кристали годефруаїту з призмами розміром до 5 см.[7] В якості супутніх мінералів тут зустрічалися брауніт, брусит, кальцит, креднерит, гаусманніт, марокіт, піролюзит і кварц.[6]

У Німеччині мінерал знайдений лише в каменярні «Каспар» на височині Еттрінгер Беллерберг в районі Маєн-Кобленц.

Інші відомі місця знахідок розташовані лише в межах марганцеворудних родовищ Калахарі в південноафриканській Північнокапській провінції, наприклад, рудник «Н'Чванінг» поблизу Курумана, де супутніми мінералами були барит, біксбіїт-(Mn), гематит, гідрогроссуляр і манганіт, а також рудник «Блек Рок» та рудник «Весселс» у міста Хотазел.[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • G. Jouravsky, F. Permingeat: La gaudefroyite, une nouvelle espèce minérale. In: Bulletin de la Société Française de Minéralogie et de Cristallographie. Band 87 (1964), S. 216—229 (PDF 1 MB [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.])
  • Michael Fleischer: New mineral names. Gaudefroyit In: American Mineralogist Band 50 (1965), S. 805—813 (PDF 531,9 kB [Архівовано 13 травня 2022 у Wayback Machine.]; на стор. 2)
  • C. Hoffmann, T. Armbruster, M. Kunz: Structure refinement of (001) disordered gaudefroyite Ca4Mn3+3[(BO3)3(CO3)O3]: Jahn-Teller-distortion in edge-sharing chains of Mn3+O6 octahedra. In: European Journal of Mineralogy Band 9 (1997), S. 7–19

Веб-посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ а б Strunz Mineralogical Tables. Chemical-structural Mineral Classification System (вид. 9.). E. Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller). 2001. с. 334. ISBN 3-510-65188-X.
  5. ↑ Klockmanns Lehrbuch der Mineralogie (вид. 16.). Enke. 1978. с. 586. ISBN 3-432-82986-8.
  6. ↑ а б Gaudefroyite, In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America, 2001 (PDF 65,64 kB [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.])
  7. ↑ Mineralien-Enzyklopädie. Dörfler Verlag GmbH. 2002. с. 131. ISBN 978-3-89555-076-8.
  8. ↑ Fundortliste für Gaudefroyit beim Mineralienatlas [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] und bei Mindat [Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Годефруаїт&oldid=37359872