Годинка Антоній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній Годинка
Hodinka Antal.JPG
Псевдо Антон Годинка
Антал Годинка
Народився 13 січня 1864(1864-01-13)[1]
Ладомирова, Свидник, Пряшівський край
Помер 15 липня 1946(1946-07-15)[1] (82 роки)
Будапешт, Друга Угорська республіка
Діяльність історик, архіваріус
Членство Угорська академія наук

Антоній (Антон, Антал) Годинка (псевдоніми: Сокирницький Сирохман, Сокирницький Сиротюк; 7 лютого 1864, Ладомирів, Австро-Угорщина15 липня 1946, Будапешт, Угорщина) — історик, філолог, фольклорист, публіцист і педагог мадяронського спрямування. Член-кореспондент (1910), дійсний член (1933) Угорської академії наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Ладомирів (нині Словаччина) в сім'ї греко-католицького священика. Закінчив школу в селі Сокирниця (нині Хустського району Закарпатської області). Вчився в гімназіях міст Мараморош-Сігет (нині Румунія) й Ужгород, Мукачівській духовній семінарії, від 1882 року — у Центральній теологічній семінарії у Будапешті (Угорщина). Від 1888 року — працівник бібліотеки Угорського національного музею, від 1889 року — стипендіат Австрійського історіографічного інституту у Відні, де став учнем відомого славіста Ватрослава Ягича. 1891 року захистив докторську дисертацію «Джерела сербської історії та її перший період».

У 1892–1906 роках — науковець Імператорської і королівської конфесійної бібліотеки у Відні, де займався дослідженнями з палеографії, історії південних слов'ян (сербів і хорватів), виданням архівних джерел.

1905 року отримав звання приват-доцента філософського факультету Будапештського університету за дослідження «Угорсько-слов'янські контакти до 1526 року». Від 1906 року — професор Академії права та університету в Братиславі (нині столиця Словаччини), від 1923 року — завідуючий кафедри загальної історії, декан філософського факультету, від 1932 року — ректор Печського університету (Угорщина). Від 1935 року — на пенсії.

У 1941–1943 роках — перший голова «Подкарпатського общества наук» в Ужгороді. Досліджував питання загальної історії, історії Угорщини, Закарпаття і церкви, угорсько-слов'янських зв'язків.

Помер у Будапешті.

Праці[ред. | ред. код]

Серед значної кількості історичних творів (переважно угорською мовою), більшість з яких зберігається у відділі рукописів бібліотеки Угорської академії наук, найважливішими є:

  • «Історія Мукачівської греко-католицької єпархії» (Будапешт, 1909)
  • «Архіви Мукачівської греко-католицької єпархії, т. 1: 1458–1715» (Ужгород, 1911)
  • «Частини руських літописів, пов'язані з угорцями» (Будапешт, 1916)
  • «Додатки до історії Ужгородського замку і міста Ужгорода» (Ужгород, 1917)
  • «Русинсько-мадярський словарь глаголов» (7500 слів; Ужгород, 1922)
  • «Утцюзнина, газдуство и прошлость южнокарпатськыхъ русинувъ» (Ужгород; Оксфорд, обидва 1922; Будапешт, 1923; Париж, 1924)
  • «Князь Ференц Ракоці II і найвірніший народ» (Печ, 1937) та ін.

Укладенням і виданням наукової спадщини Годинки займався професор І. Удварі (місто Ніредьгаза, Угорщина).

Сучасні видання[ред. | ред. код]

  • Пісні наших предків: Сто наших співанок. Будапешт–Ужгород, 1993.
  • Утцюзнина, газдуство и прошлость южнокарпатськыхъ русинувъ. Написау еденъ сокырницькый сирохманъ. Ніредьгаза, 2000.

Література[ред. | ред. код]

  • Загальна бібліографія Подкарпаття. — Ужгород, 1944.
  • Мишанич О. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців. — Ужгород, 1991.
  • Наукові дослідження на честь Антонія Годинки. — Ніредьгаза, 1993.
  • Удварі І. Антоній Годинка — дослідник історії русинів. — Ніредьгаза, 1992.
  • Удварі І. Традиції О. В. Духновича в діяльності А. Годинки. // В кн.: О. В. Духнович і слов'янський світ. — Ужгород, 1993.
  • Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). — Ужгород, 1994.
  • Хланта I. Літературне Закарпаття у XX ст.: Біобібліографічний покажчик. — Ужгород, 1995.
  • Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку XX ст.). — Ужгород, 1997.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]